У лютому 1943 року Гітлер наказав створити дивізію СС, яка формуватиметься за рахунок іноземних добровольців з країн Північної Європи та перебуватиме під управлінням офіцерів-іноземців. У березні 1943 року панцергренадерський полк СС «Нордланд», скандинавський добровольчий полк, був виведений зі складу дивізії СС «Вікінг» для використання в ролі ядра нової дивізії. Два пандергренадерські полки «Нордланд» також отримали титульні назви, в яких згадувалося країни, звідки набиралася більшість новобранців полку, 23-й панцергренадерський полк СС «Норге» (Норвегія) та 24-й панцергренадерський полк СС «Денмарк» (Данія). В обох полках також проходили службу добровольці з числа військовозобов'язаних з Угорщини.
У листопаді 1943 року дивізію у складі III танкового корпусу СС перекинули на північний фас Східного фронту поблизу Ленінграда, де есесівці вступили в битву проти Червоної армії, чиї війська намагалися прорвати німецьку облогу міста. Червона армія змусила «Нордланд» відступати до Оранієнбаума. 14 січня 1944 року в результаті проведення Красносільсько-Ропшинської наступальної операції німецький фронт був прорваний і війська вермахту почали відступати на південний захід. У ході Кінгісеппсько-Гдовської операції формування дивізії СС «Нордланд» під тиском наступаючих радянських військ відійшли на позиції біля міста Нарва на північному сході Естонії, де перейшли до оборони підготовлених рубежів та позицій.
Нацистський відділ пропаганди відвідує дивізію «Нордланд» на Нарвському фронті, 1944 рік. Зліва — шведський офіцер Ганс-Геста Перссон
З 27 липня 1944 року «Нордланд» разом з 20-ю гренадерською дивізією СС (1-ю естонською) та підрозділами дивізії «Гроссдойчланд» взяла участь у битві за лінію Танненберг. Під час цих жорстоких боїв загинули командири двох полків. Під час відвідування лінії фронту командир дивізії групенфюрер Фріц фон Шольц підпав під артилерійський обстріл, унаслідок чого отримав поранення в голову. 28 липня 1944 року він помер від зазнаних поранень. Після цього СС-бригадефюрер Йоахім Циглер взяв на себе командування дивізією. В результаті оборонних боїв формування дивізії відступили на захід Латвії, у так званий «Курляндський мішок». З кінця жовтня по грудень 1944 року «Нордланд» вела бої в оточенні в Курляндії. На початку грудня чисельність дивізій зменшилася до 9000 осіб. У січні 1945 року дивізія здійснила марш до балтійського порту Лібава, звідкіля була евакуйована морем до Німеччини.
16 квітня дивізія прибула до Берліну на посилення тамтешнього гарнізону. Незважаючи на нещодавнє поповнення, дивізія мала значний некомплект в особовому складі та техніці. З 17 по 20 квітня дивізія вела бої по всьому фронтові навколо столиці, а потім відступила в місто. 24 квітня в районі Трептов-парку розпочався основний штурм Червоної армії, в ньому оборонялися рештки інженерного батальйону та група танків «Тигр» танкового батальйону дивізії.
25 квітня СС-бригадефюрер Густав Крукенберг був призначений командувачем сектору оборони «С» (Берлін), до складу якого входила дивізія «Нордланд». Група французьких есесівців з дивізії Ваффен-СС «Шарлемань», відома зараз як «штурмовий батальйон Карла Великого», додали на посилення «Нордланд». Прибуття французів підкріпило дивізію, два полки якої були знищені в боях проти радянських військ. Кожен з них приблизно дорівнював батальйону.
Радянські штурмові групи наполегливо проривалися вулицями Берліна, слідуючи безпосередньо за потужним вогневим валом. Ці штурмові групи, чисельністю приблизно по 80 чоловік у кожній, зачищали дім за домом, вулицю за вулицею, підтримані артилерійськими засобами та танковим супроводом. 27 квітня залишки «Нордланду» були витіснені в центральний урядовий район (сектор «Цитадель») у секторі оборони «Z». Після цього війська в урядовому районі були витіснені назад до рейхстага та рейхсканцелярії.
30 квітня, після отримання звістки про самогубство Гітлера, командуванню берлінського гарнізону надійшли накази, що ті, хто міг це зробити, повинні прориватися з кільця оточення Червоною армією. СС-бригадефюрер Вільгельм Монке проінформував усіх командирів, яких зміг зібрати та проінформувати в секторі «Цитадель», про події, пов'язані зі смертю Гітлера та запланований прорив. О 23:00 1 травня розпочався прорив десяти основних груп з району рейхсканцелярії та фюрербункера, які намагалися пробиватися на північний захід.
Навколо точилися запеклі бої, особливо в районі мосту Вайдендаммер. У цьому районі те, що залишилося від дивізії, було знищено радянською артилерією та протитанковими гарматами. Останній «Тигр» «Нордланда» був підбитий при спробі перетнути міст Вайдендаммер. Кілька невеликих груп змогли прорватися до американців на західному берегу Ельби, але більшість (включаючи групу Монке та людей з групи Крукенберга) не мали успіху. Переважна більшість загинули в боях або потрапили в полон радянським військам. Циглер був важко поранений після того, як група, в якій він перебував, потрапила під сильний радянський обстріл і помер 2 травня. Крукенберг дістався Далема, де тиждень переховувався у квартирі, а потім здався радянським військам.
2 травня за наказом генерала Гельмута Вайдлінга, коменданта оборонного району Берліна, бойові дії в столиці Третього Рейху офіційно закінчились.
Командири дивізії
оберштурмбаннфюрер СС Франц Аугсбергер (22 березня 1943 — 1 травня 1943)
групенфюрер СС та генерал-лейтенант Ваффен-СС Фріц фон Шольц (1 травня 1943 — 27 липня 1944)
бригадефюрер СС та генерал-майор Ваффен-СС Йоахім Циглер (27 липня 1944 — 25 квітня 1945)
бригадефюрер СС та генерал-майор Ваффен-СС Густав Крукенберг (25 квітня 1945 — 8 травня 1945)
↑У лютому 1943 року — оперативна група «Варяг» (нім.Kampfverband Waräger); лютий-квітень 1943 — германська добровольча дивізія (нім.Germanische-Freiwilligen-Division); квітень-липень 1943 — 11-та панцергренадерська дивізія СС (германська) (нім.SS-Panzergrenadier-Division 11 (Germanische)); липень-жовтень 1943 — 11-та добровольча панцергренадерська дивізія СС «Нордланд» (нім.11. SS-Panzergrenadier-Freiwilligen-Division Nordland); жовтень 1943-травень 1945 — 11-та панцергренадерська дивізія СС «Нордланд» (нім.11. SS-Panzergrenadier-Division Nordland)
Джерела
Література
Beevor, Antony. Berlin: The Downfall 1945, Viking-Penguin Books (2002). ISBN 0-670-88695-5.
Fischer, Thomas. Soldiers Of the Leibstandarte. J.J. Fedorowicz Publishing, Inc. (2008). ISBN 978-0-921991-91-5.
Hillblad, Thorolf — Twilight of the Gods: A Swedish Waffen-SS Volunteer's Experiences with the 11th SS-Panzergrenadier Division Nordland, Eastern Front 1944-45
Jean Mabire — La Division Norland
Michaelis, Rolf — Die 11. SS-Freiwilligen-Panzer-Grenadier-Division «Nordland», Schiffer Publishing Ltd, 2008. ISBN 0764331000
Tieke, Wilhelm — Tragedy of the Faithful: A History of III. (Germanisches) SS-Panzer-Korps
Tiemann, Ralf. The Leibstandarte IV/2, J.J. Fedorowicz Publishing, Inc. (1998). ISBN 0-921991-40-1.
* Частини Ваффенн-СС формально не були складовою Вермахту, але перебуваючи на фронті, знаходилися у підпорядкуванні (в оперативному відношенні) командування Вермахту
.svg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
