Айнзатцгрупи

Айнзатцгрупи
Дата створення / заснування	1939
Коротка назва	EGr
Участь у військовому конфлікті	Друга світова війна, Польська кампанія, Югославський фронт Другої світової війни, німецько-радянська війна і Вторгнення Германії в Польщу^d
Посада керівника організації	обергруппенфюрер
Виконавчий директор	Райнгард Гейдріх і Ернст Кальтенбруннер
Країна	Третій Райх
Юрисдикція	Третій Райх і Окупована Німеччиною Європа
Політична ідеологія	націонал-соціалізм
Батьківська організація	Головне управління імперської безпеки
Дочірня організація	Einsatzkommando^d
Розташування штаб-квартири	Головне управління імперської безпеки
Мета проєкту або місії	Ескадрони смерті
Час/дата припинення існування	1945
Адреса	Prinz-Albrecht-Straße і Berlín
Айнзатцгрупи у Вікісховищі

Масова страта радянських цивільних осіб, 1941 рік

Айнзацгрупи (нім. Einsatz — введення до бою) — оперативні військово-розвідувальні частини Служби безпеки (СД), створені німецьким нацистським керівництвом в рамках військ СС для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях. Поділялися на зондер- (нім. Sonderkommando) та айнзатцкоманди (нім. Einsatzkommando), підпорядковувалися Головному управлінню імперської безпеки Німеччини (РЗГА), долучалися до армійських частин Вермахту. Зондеркомади діяли за лінією фронту, а айнзацкоманди —оперували в тилу за лінією фронту. Створені у вересні 1938, діяли на окупованій німецькими військами території Чехословаччини, а потім в Польщі. Кожна айнзатцгрупа налічувала від 800 до 1200 добровольців СС, гестапо і СД. Усі вони проходили короткотермінову спецпідготовку, навчалися тактиці каральних «акцій» щодо великих груп людей.

Австрія, Чехословаччина та Польща

Айнзацгрупи і айнзацкоманди зобов'язані своїм виникненням спеціально створеній службі безпеки і агентам гестапо, які працювали в тісному контакті з австрійською поліцією по виявленню і арешту громадян, налаштованих проти нацистського режиму, що підлягають фізичному знищенню.

Під час приєднання Австрії до Німецького рейху і приєднання Судетської області Чехословаччини в 1938 році, а також при окупації «решти Чехії» в 1939-му, використовувалися «виконавчі команди» (нім. Einsatzkommando, айнзацкоманди) або «виконавчі групи», які забезпечували потреби поліції безпеки і здійснювали, як писало ксенофобське періодичне видання «Völkischer Beobachter» «очищення звільнених областей від марксистських зрадників народу та інших ворогів держави».

Айнзатцгрупи на окупованій території СРСР

Просування айнзацгруп A, B, C, D на окупованих територіях Радянського Союзу в зоні дії армійських груп вермахту, 1941.
Умовні позначення: EK8 — № і маршрут руху айнзацкоманди; SK4a — № і маршрут рух зондеркоманди; прапорець — місце дислокації та найменування айнзацгрупи; суцільна лінія — просування військ; пунктирна лінія — кордони дій айнзацгруп.

Айнзатцгрупи «А» у складі групи армій «Північ» і «В» у групі армій «Центр» вступили на територію СРСР відразу за гітлерівськими військами вже в перші дні німецько-радянської війни. Айнзацгрупа А діяла в Балтійських країнах і Білорусі. Вона складалася зі зондеркоманд 1а і 1б та айнзацкоманд 2 і 3. Айнзатцгрупа Б, яка оперувала в Білорусі, складалася з зондеркоманд 7а і 7б та айнзацкоманд 8 і 9.^[1] На території України, Брянської області, в Криму і на Північному Кавказі діяли айнзатцгрупи «С» під орудою оберфюрера СС Раша — у складі зондеркоманд 4а і 4б, айнзатцкоманд 5 і 5б, а також айнзатцгрупи «Д» на чолі з бригаденфюрером СС Олендорфом у складі зондеркоманд 10а, 10б і айнзатцкоманд 11а, 11б і 12, підпорядкованих групі армій «Південь».

У жовтні 1941 у зв'язку зі «збільшенням обсягу роботи» в РЗГА створили особливий командний штаб для загального керівництва «акціями» айнзатцкоманд. Серед 1200 виконавців масової страти мирного населення у Бабиному Яру в Києві була зондеркоманда 4а айнзатцгрупи «С», що складалася приблизно зі 150 есесівців, начальником був штандартенфюрер СС Пауль Блобель, якого страчено 1951 за вироком у справі «айнзатцгруп».^[2]

За приблизними підрахунками, жертвами діяльності айнзатцгруп на території СРСР стали 2 мільйони осіб. Лише айнзатцгрупи «С», що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. Так у містечку Паволоч було знищено 1,5 тисячі євреїв.

Покарання

Після розгрому нацистської Німеччини групу керівників айнзатцгруп (22 особи) 1947—1948 було засуджено американським військовим трибуналом у Нюрнберзі на «процесі № 9»: 14 злочинців — до смертної кари, інших — до різних термінів тюремного ув'язнення.^[2] У наступні роки в Німеччині відбулося кілька судових процесів у справах керівництва СД.

Див. також

• Sonderaktion 1005

Примітки

1. Messages of Murder: A Study of the Reports of the Einsatzgruppen of the Security Police and the Security Service, 1941-1943 By Ronald Headland [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
2. MILITARY TRIBUNAL Volume IV «The Einsatzgruppen Case» [Архівовано 9 липня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

Література

• Мельников Д. Е., Черная Л. Б. Империя смерти: Аппарат насилия в нацистской Германии, 1933—1945. М., 1987.

Посилання

• АЙНЗАТЦГРУПИ [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України

Портал «Друга світова війна»