Ґуґля

Ґу́ґля — традиційний український верхній одяг із каптуром. Слово ґуґля, очевидно, має германське походження: пор. ранньо-новонімецьке gugel, kugel («каптур»), що походить від лат. cucula (так само, пор. «кукіль»), менш ймовірне виведення з рум. glugă («каптур»)^[1].

Історія

Припускають, що ґуґля за кроєм нагадує князівський плащ-корзно часів Стародавньої Русі^[2].

На Буковині — подовжений прямоспинний одяг із білого сукна, без рукавів.
На Гуцульщині — старовинна плащоподібна накидка з білого доморобного валяного сукна, могла слугувати святковим жіночим одягом.^[3] Це також біла кирея, що використовувалась як весільне вбрання для молодої.^[4]

У літературі

Витягалось найкраще лудіння (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна ґуґля, яку мати обережно несла на ціпку через плече.

М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Галерея

• 
  Ґуґля. Гуцульська «ноша» (одяг).

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
2. Свадебный костюм в Галичине конца XIX—XX веков (художественно-образная характеристика). Автореферат диссертации по искусствоведению [Архівовано 15 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
3. «Гуцули» на сайті Інституту історії України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2010.
4. Мелодика живої народної мови гуцулів у романі Михайла Козоріса «Чорногора говорить». Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. Випуск ХІХ-XX

Джерела

• Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник // Київ.: Либідь, 1994. — 256 с.
• Ґуґля в ТСУМО

Посилання

• Манта, гугля [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 911. — 1000 екз.