Кире́я, [1] (тур.kerege (käräγä, kereke), від ker- — «розтягати»)[2], заст.ко́рзно[3][4][5][6] — верхній одяг до п'ят, зроблений зі шкіри, сукна чи вовни, без рукавів, з хутряним коміром або з відлогою. Кирея нагадує плащ, але виготовлялася переважно із сукна, тому намокала. Її носили не так «на ногах», як вдягали, сідаючи на коня чи на віз.
Кирея в історії
Кирея була ознакою заможності, певного соціального стану. У козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьман, накидаючи на жупан.
Кирея міщанина була з гранатового чи попелястого сукна. Киреї — одяг без стану, інколи з рукавами, були кармазинові, підбиті вовчим хутром. Теж саме вбрання означала і опонча тієї ж самої барви. Шляхта носила опончі підшиті адамаском та блакитним атласом з відлогою для накривання голови від дощу чи куряви в подорожі.
Міщани малих містечок носили опончу також в подорожі та до срою. Кирея чи опонча була одягом міщан та шляхти. Шляхтичів розрізняли по шаблі, а міщани носили палицю. Киреї дрібної шляхти та міщан не були підшиті вовчим хутром, а червоною чи зеленою байкою і зверху їх покривали гранатовим чи попелястим сукном.
Делія нічим не відрізнялась від киреї, тільки була втята в стані. Тоді ж і змінився крій опончі, її також почали втинати в стані. В опончі без стану не заходили в приміщення, а в опончі зі станом годилося заходити також і в приміщення.
Я дав своїй пісні кирею,
Рясним гаптуванням укриту,
Героями міфів розшиту,
А дурні вхопились за неї.
В нестямі, дивній тривозі
І стали на себе тягти.
Віддай же їм, пісне, кирею,
Не бійся - зостанься без неї
І гола собі по дорозі
Іди до своєї мети.
