Троян (серб. Тројан, д.-рус. Троянъ) — теонім, відомий з міфології стародавніх слов'ян — у Давній Русі та у сербів.
Власне етимологія теоніму наступна:
За сербським фольклором Троян — людиноподібна істота з трьома головами та із звірячими вухами.
У Русі під іменем Троян розумівся дещо інший міфологічний персонаж, який згадується у трьох давньоруських джерелах, у двох з яких його названо «Богъ», а саме:
Третє джерело — «Слово о полку Ігоревім».
У сучасних дослідженнях визначено 5 основних напрямів інтерпретації антропоніму Троян, а саме: історичний, міфологічний, абстрактний, компілятивний і негативний.[4] Враховуючи наведені вище уривки, надалі розглядатиметься лише міфологічний напрям досліджень, й, відповідно висловлені концепції.
Єдиним джерелом, яке надає будь-яку інформацію окрім «один з богы многы» — «Слово о полку Ігореві». Отже, в «Слові…» Трояна згадано чотири рази. Виходячи з концепції «Троян — поганський бог», ці чотири згадки мають наступні інтерпретації.
1. «Рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы» — у сучасних інтерпретаціях від «подумки на великі відстані»[5] до безпосередньо стежки до святилища Трояна.[6]
2. «были вѣчи Трояни» — починаючи з Ліхачова Д. С. усі прихильники версії «Троян — бог» вважають, що «віки Трояна» — поганські, дохристиянські часи.
3. «на землю Трояню» — від землі Руської[5] до території Києва та прилеглих земель.[6]
4. «на седьмомъ вѣцѣ Трояни» — щодо подій другої половини XI ст. Не ігноруючи той факт, що цифра сім надзвичайно популярна у міфології, при спробі визначити перший вік Трояна ми повернемось до другої половини IV ст., і ці часи також згадані у «Слові» як «часи Буса» («Сè бо гóтскія крáсныя дѣ́вы въспѣ́ша на брéзѣ си́нему мóрю: звóня рýскымъ злáтомъ, пою́тъ врéмя Бýсово…»), й цей уривок без зайвих застережень можна пов'язати з відомими подіями 375 р. — остготсько-антською війною, яка на певному етапі закінчилася стратою готами 70-ти старійшин антів та їх ватажка Боза (Божа),[7] хоча цю думку піддано критиці, що, саме по собі, враховуючи обмеженість та фрагментарність джерел, є закономірним.[7]
Отже, в контексті припущення «Троян — поганський Бог» висловлено наступну думку:
Але наразі невідомо жодного св'ятилища чи статуї Трояна, чи навіть будь-яких згадок про них. Імовірно, Троян міг бути не київським аналогом Даждьбога чи Хорса, а триєдиним солярним Богом, окремі іпостасі якого представляли Даждьбог (Бог одарюючий), Хорс (бог наглядаючий, бог весни) та, можливо, Стрибог (наразі з невизначеними функціями[8], ймовірно, бог караючий), опосередковано на захист цього припущення стає ще одна фраза зі «Слова…»:«Свѣ́тлое и тресвѣ́тлое сл́ънце…» Тобто
Можливо виникнення етно-політичної спілки антів й знайшло відповідне відображення у міфології племен, які ввійшли до цього об'єднання, у вигляді концепції початку «землі» та «віків» триєдиного солярного бога.
Портал «Міфологія»