У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бабай (значення).
Баба́й (Баба́йка) — фольклорний персонаж у слов'янських народів, нічний дух, що викрадає дітей, які не засинають вчасно. Батьки згадують його, щоб лякати неслухняних дітей.
Слово «бабай» походить від «ба́ба», що зі скіфської перекладається як «предок», «дід». У цього персонажа є й жіночий відповідник — Бабайка. Можливо, але малоймовірно, що походить від тюркського «баба́», де означає «шанобливий чоловік», «дідусь». Ймовірніше запозичення тюрками від більш розвинених культур іраномовних народів, від яких були тривалий час залежні тюрки.
У словнику Даля дається таке визначення:
Баба́ или бабай (муж.) — тюркское новорос. оренб. дед, дедушка, старик; иногда в значении детского пугала. Детей пугают и бабайкою, старухою, и тут сходятся производства от бабы и от бабая.
Припускається, що слово «бабай» є міфологізованим експресивним етнонімом:
Деякі експресивні етноніми міфологізуються у фольклорі, стають вторинним чином нечистої сили: наприклад, в Середній Азії російські батьки лякають своїх дітей бабаєм, бабайкою, щоб ті скоріше заснули[1].
Образ Бабая
Бабай або Дід Бабай описується як старий дід з розідраною торбою. Іноді Бабай не описується взагалі; в цьому випадку діти уявляють його самі. Він ховається біля хат і заглядає у вікна, шукаючи неслухняних дітей. Коли знаходить, починає шкрябатися в шибки, стукати в двері, попереджаючи про свою присутність. Передбачається, що далі Бабай забере дитину в торбі, хоча ні забирання, ні його наслідки як правило не описуються.
Спорідений персонаж — Дика Баба, що начебто чекає на неслухнаних дітей на вулиці та б'є їх залізним макогоном.