Лісови́к[1][2], також лісу́н[3] і полісу́н[4][5][6], гайови́к[7][8], борови́к[9] і пра́ведний дід[9], лісови́й пан[9] (пол.borowy, laskowiec, boruta, рос.леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням[3].
Поза міфологічним контекстом лісовик — той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням, працює в галузі лісівництва.[1][2][10].
Образ і заняття
Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.
Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають[10][11]. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру[12]. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі[11].
Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів[10], що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці[12]. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів[11]. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми[10], є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями словʼян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики[11].
За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія[12].
Серед українців було повір'я, що лісовик зимує в барлозі, поруч із ведмедем, і з носа у нього стирчить бурулька. Існувало повір'я: якщо смикнути полісуна за бурульку, вона розсиплеться золотими грішми[9].
Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — ISBN 978-611-01-1596-6.
.jpg)
_(14596485307).jpg)
