Кольорова повстьШаповал з луком. Фото Ф. Бонфіса[fr], Єрусалим, 1880 р.Казахська юрта з повстіКапелюх з повсті
По́всть (дав.-рус.пълсть, від прасл.*pьl̥stь)[1] — нетканий текстиль, виготовлений із волоконшерсті. Листовий пористий цупкий матеріал, виготовлений способом валяння. Використовується як прокладковий, ущільнювальний, тепло- і звукоізоляційний матеріал.
Повсть вважається найдавнішим з відомих текстильних матеріалів[2]. Багато які культури мають легенди, що пояснюють винахід валяння. Наприклад, шумери приписували відкриття секрету виробництва повсті Урнамману з Лагаша[3]. Християнська оповідь про Святого Климента і Святого Христофора повідомляє, що під час втечі вони набили свої сандалі вовною для захисту ніг від пухирів і в кінці їхньої подорожі під впливом порухів і поту вовна звалялася в повстяні панчохи[4][5].
Найімовірніше за все, батьківщиною повсті є Центральна Азія. Знайдені в Сибіру поховання, датовані VII—II століттями до нашої ери, свідчать про широке застосування повсті, включаючи одяг, оздоби, покриття стін і кінські попони. Використовуючи підфарбовування, вишивку лініями стібків та інші прийоми, повстярі робили матеріал образотворчим засобом[6]. Із Сибіру й Монголії повстярство поширилося в інші регіони разом з міграціями монгольських і тюркських народів. Поширенню повстяної технології сприяли розвиток у степових народів вівчарства і верблюдівництва, потреба в будівельному матеріалі в умовах браку лісу: з повсті робили стіни та підлогове покриття юрт. Використовувалася повсть і для одягу, ковдр, килимів (кошм), підсідельників[6].
В Україні виробництвом повсті займалися майстри, що називалися шаповалами, оскільки одним зі застосувань матеріалу було виготовлення щільних шапок[7]. Валяння здійснювалося в майстернях — шаповальнях[8], і включало кілька етапів: підготовку сировини (миття в чистій, потім у мильній чи лужній воді, сортування за типом волосу), чесання, розпушування і збивання, і нарешті, власно валяння. Спочатку вимиту і відсортовану сировину розчісували на залізних гребенях. Процес розпушування і збивання здійснювався на спеціальній решітці[9] за допомогою пристрою — лука. Він складався з таких елементів: власно лука, кобилки, тарілки з натягачем, струни, гачка, чаплії. Лук мав вигляд закругленого бруска, кінець якого праворуч від шаповала був дещо тонше за лівий. Через правий кінець проходила кобилка — клинець з виїмкою, до лівого за допомогою мотузки (натягача) була прикріплена тарілка — чотирикутна дощечка з круглим отвором посередині. Кінці лука з'єднувалися струною — тятивою, що проходила від правого кінця через кобилку до тарілки й через тарілку. Посередині лука був гачок, що служив для кріплення чаплії́ — дерев'яного брусочка з мотузками по обох кінцях: до нижньої кріпився гачок лука, а верхня була прив'язана до вбитого в стіну цвяха. Лук встановлювався таким чином, щоб струна лежала на вовні. Смикаючи за струну дерев'яним гачком-шляхуном[10], шаповал приводив її в рух, від якого вовна розбивалася[11], грубий волос відкидався вбік, пил і дрібні частинки провалювалися крізь решітку, а підшерсток розпушувався.
Розпушену і збиту вовну укладали тонким шаром на шматок полотна або очеретяну мату, злегка збризкували гарячою водою, згортали по діагоналі в рулон і качали протягом близько 15 хвилин, періодично розгортаючи й згортаючи знову по іншій діагоналі. Потім валяння продовжували вже без обгортки, за потреби повторюючи гаряче зволожування[12]. Виготовлення повстяних виробів називалося «бити повсті»[13].
Валяння повсті могло здійснюватися і механізованим способом — на валяльнях, які також використовувалися для виробництва сукна.
Опис
Одержують повсть валяннямвовни і хутрових відходів або формуванням і тепловою обробкою суміші мінеральної вати і зв'язувальної речовини (наприклад, бітуму). Випускають повсть у вигляді стрічок, пластин, готових деталей та іншого.
Повітряні пори в матеріалі складають не менше 75 % об'єму.[14] Щільність повсті коливається в межах від 200 до 430 кг/м²[14] Термічна стійкість повсті не перевищує 75°C.[14].
Розрізняють повсть технічну, побутову, будівельну і протипожежну. Технічну повсть поділяють на тонкошерсту, напівгрубошерсту і грубошерсту[14].
Повсть володіє високими тепло-, звукоізолювальними та амортизувальними властивостями.
Волокна повсті руйнуються від дії грибків і молі, легко руйнується від дії лугів, але стійкі проти кислот[14].
↑ абвгдАвтомобильные материалы: Справочник. — 3-е изд., перераб. и доп. / Г. В. Мотовилин, М. А. Масино, О. М. Суворов, — М.: Транспорт, 1989. — 464 с. ISBN 5-277-00458-0