Проєкт герба міста Миколаїв 1870-х років на основі герба власників поселення Сенявських – у синьому полі золота шестипроменева зірка, під нею півмісяць рогами вгору.
Перша писемна згадка про Миколаїв сягає 1670 року. Це було містечко, засноване на ґрунті села Підсоснів його власником Миколаєм-Ієронімом Сенявським. В 1670 р. був укладений інвентар, в якому перелічені мешканці Миколаєва: Іванко війт, Гриць Олекса, Луць Іловський, Левечко, Андрій Попадя, Бокатий, Бозара Старий, Цизм’як (?), Місько Козак, Андрій Солтис, Яцко Зинішин, Федір Зварич, Кунаш Бринецький, Гушоцька, Кунаш Савчишин, Михайло Скакун, Сень Цап, Гевко, Ілько Солтис, Іван Бастук, Федь Борис, Васько Різник, Дмитро Бродянський, Проць Нестеров’ят, Стецько Добрянський, Ярко Стелецький, Андрій Ричило, Василь Зварич, Василь Гриньків, Корнет, Ілько Федунчишин, Василь Тячлак (?), Луць Гаврилишин, Гаврилиха вдова, Ясько Якубовський; халупники «co swoie folwarki maią»: Василь Возний, Федько Карч, Павел Кисіль, Кобус, Кисельник, Кузьма Витрикушин, Матіяш, Позич, Щуцький, Петро Солтис, Сень Громецький, Андрій Турабський, Сенько Цапик, Петро Гевків, Анджей Столецький, Курило, Пилип Бринецький, Тимко Лавричин, Василь Цап, Блажей, Іваницький, Біловус; комірники з халупами: Василь Дробениця, Дмитро Кравець, Федь Боринський, Іван Столецький, Лукаш Пекар, Небор (Нестор?) Сіковський, Могрин Федько, Яцко Бабин, Кобало, Федь Коваль,Тимко Солтис; комірники без житла: Трач, Лех, Сухоцький, Василь Бранець, Місько Скрипек, Ілько Порицький, Федь Болотний, Роман Голецький; інші комірники: Коханка, Феська, Гевка, Місько Шинкар, Сень у Зварича (?), Артим, Маруська у Яцка (?); ткачі: Ілько, Юрант, Сень Валовий, Проць, зять (?); шевці: Войцех, Данило, Іван Валовий. Окремо згадані священник (ім’я не вказане), а також Сапіга, Магер, Мелех, Юсько, Міхель[2].