Дзбан, джбан, розм.жбан[1] (біл.гладыш, збан, горлач, русин.кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»)[2], у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага»[3].
Слово джбан походить від прасл.*čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол.dzban (< czban)[4].
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.
Інше
Сучасний дзбан
Посуд подібної форми у різних областях України міг носити різні назви, так само як і слово «дзбан» у різних місцевостях могло уживатися щодо різних видів посуду, як глиняного, так і дерев'яного. У російській мові співзвучним словом «жбан» зовуть переважно кінву — дерев'яну посудину для пива або вина[5].
Рисування дзбана — одне з вправ для розвитку рисувальних навичок[6] — форма його відрізняється простотою і складається з кулі й циліндра.
Приказки, мовні звороти
До пори жбан воду носить;
До часу збан воду носить та людей пити просить;
Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься[2]
Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан[7]
Цікаві факти
Згідно зі «Словарем української мови» Бориса Грінченка, словом «дзба́нок» у другій половині XIX ст. називали банк («Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші»)[8] — очевидно, це є прикладом народної етимології незрозумілого слова.
У сучасному польському молодіжному сленгу слово dzban («глек, карафа») вживається в значенні «дурень»[9].
