Яндола́[1], яндила́[2][3], яндо́ва[4] — старовинна посудина, що має вигляд великої довгастої миски з носиком і з двома вушками на краях. Вважається різновидом братини. Використовувалась за часів Київської Русі для розливання напоїв на бенкетах.
Етимологія
Слово яндола («яндила», «яндова») вважають запозиченням з балтійських мов і порівнюють з лит.indaujá («шафа для посуду») утвореного від iñdas («посудина»). Литовське iñdas виводять з приставки in- («у», «в», пор. прасл.*vъn) та праіндоєвроп. кореня *dhē- («поміщати», пор. укр. «діти», «дівати»). Деякі мовознавці припускають питомо слов'янське походження, наводячи за приклад старопол.janduɫa («кубок»), але не виключене, що воно може походити від того ж литовського indaujá. Малопереконлива версія походження слов'янського слова від монгольськогоqundaga («посудина для пиття»)[4][5].
Опис
Яндоли існували різного об'єму: у відро (12 л), у піввідра (6 л). Їх робили у вигляді лодії, качки, півня, гуски. Матеріалом слугувала деревина твердих порід: дуб, клен, береза, найкращі яндоли виходили з деревини капу. Дорогі яндоли виробляли із золота, срібла, прикрашали коштовним камінням, карбуванням. Посудина доповнялася маленькими ковшиками, що підвішувалися за гачки до її крайок.
Пили гості з одної яндоли, черпаючи напій кожен своїм ковшиком.
Згадки в літературі
Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили по дошках...
