Гірські марійці

Гірські марійці
Гірські марійці
	Горномарійський фольклорний ансамбль
Кількість	від 50 до 135 тис. осіб
Ареал	Росія: від 50 до 134 тис. осіб; : близько 35 000 Гірськомарійський район: близько 26 000; ; : близько 8 000; : кілька тисяч;
Входить до	Марійці
Мова	гірськомарійська, російська
Релігія	православ'я, Марійська традиційна релігія

Гірські марійці (гірськомар. Кирик мари, лукомар. Курик марій) — компактно розселена етнолінгвістична група марійців, що проживає переважно на заході Марій Ел, а також в Нижньогородській та Кіровській областях Росії.

Етнонім

Етнонім гірські черемиси російського походження. За давньоруською традицією, населення горбистого правобережжя Волги називалося гірськими людьми.

Нова Слобода. Сурская школа. Відкрита 1867 як черемиська школа при Михайло-Архангельському чоловічому монастирі

Історія

Відмінності між гірськими та луговими марі стали проявлятися з IX—XI ст. На формування гірськомарійської етнокультурної спільноти великий вплив справили чуваші та росіяни і політичні події, пов'язані з приєднанням Марійського краю до Росії.

Підгрупи

У складі етнографічної групи розрізняються невеликі «земляцькі», за місцем проживання, підгрупи: в правобережжі — шурмари (сурські), куширмари (кушерзькі), шошмари (еменгаські), марламари (еласовські), суасламари (живуть у сусідстві з чувашами); в лівобережжі — «лісові» (кожла мари), «ветлузькі» (вӹтлӓ мари), «ардинські» (арде мари), «руткінські» (рӹде мари) та ін.

Писемність

Ймовірно, гірські марійці, як і лугові, до приходу росіян в край користувалися своєю писемністю.

Перший достовірний текст на кирилиці гірськомарійською мовою належить до 1767. Написаний учнями-гірськими черемисами Казані в стилі хвалебної оди на честь приїзду Імператриці Катерини Другої в Казань. Є припущення, що в той же час створенням писемності займалися і учні-марійці в Нижньому Новгороді.

Тыни мямнамъ моцъ куце ямше эдемгане.
Тынь мямнам тумтушецъ куце тынинъ эргецкане.
Тынь мямнам шицъ кодо шкемя сталан туменена
Тыделянлин — пуже Юма шулкмъ тлянетъ келесена.

Література

Енциклопедія Республіки Марій Ел/відп. ред. Н. І. Сараєва.-Йошкар-Ола, 2009.-С.521-522
Стаття «Марійці»// Народи Росії. Атлас культур та релігій. — М.: Дизайн, Інформація. Картографія, 2010. — 320 с.: З іл. ISBN 978-5-287-00718-8