За одною з версій, *grab(r)ъ походить від пра-і.є.*grob(h)os, утвореного з дієслова*gerebh-/*gerbʰ- («розрізати», з нього також походить і слово «жереб») — через зубчасте листя цього дерева. У цьому випадку слов'янські назви споріднені з дав.-прусськ.wosigrabis («бруслина»), латис.Gruõbin̨a (місце у Курляндії), дав.-мак.γράβιον («деревина певної породи дуба», «смолоскип»), умбр.Grabovius («бог дуба» — епітет Юпітера). Проте, деякі мовознавці припускають можливість запозичення слова *grob(h)os з якоїсь мови доіндоєвропейського населення[3].
Згідно з іншою версією, праслов'янське *grab(r)ъ пов'язане за походженням з дієсловом *grebti («гребти», «зривати», пор. «гарбати») — через те, що грабове листя зривають на корм худобі. Таке ж походження у латинської назви граба carpinus — від carpo («рву», «обриваю»)[4]. Малопереконливі версії, які порівнюють праслов'янське *grab(r)ъ з *gora («гора»), *grablję(ě) («граблі»), як і виведення слов'янського слова від латинського[2].
Морфологічна характеристика
Стовбур часто ребристо-незграбний, гладкий у верхній частині, але потрісканий у нижній. Красиве дерево від 7 до 25 м заввишки, вкрите сріблисто-сірою корою.
Молоді пагони з шовковистим запушенням, пізніше голі, блискучі, бурі, з білими сочевичками.
Листя овальне (6-15 см завдовжки, 3-6 см завширшки, загострене, гофроване від виступаючих жилок, з зубчастими краями, зверху темно-зелене, а в осінній період його забарвлення змінюється від темно-пурпурового до лимонно-жовтого. Молоді листки мають численні випуклі жилки, які надають їм гофровану поверхню.
Квітки одностатеві, запилюються вітром, адже суцвіття звисають до низу на гілках сережками, які з'являються навесні.
Чоловічі сережки до 6 см завдовжки, зібрані в циліндричні квіткові суцвіття. Кожна квітка має приквіткову червонувату лусочку, при основі якої знаходяться 5-7 тичинок. Жіночі сережки короткі, компактні (до 2 см завдовжки) при достиганні видовжуються (до 15 см), малоквіткові.
Квітки мають просту оцвітину, яка має короткий зубчастий відгин, тому вони сидять у пазухах дрібних покривних лусок. Пізніше покривні луски розростаюся, утворюючи листоподібну трилопатеву обгортку (плюску). При достиганні плодів обгортка стає шкірястою і покриває горішок.
Плід — невеликий горіх, 3-6 мм в довжину, овальної форми, бурого забарвлення, ребристий на дотик. Зверху плід має залишки оцвітини.
Екологічна приналежність
Росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів, зрідка утворює чисті насадження в похідних лісостанах. Граб дещо сприйнятливий до хвороб листя, але в цілому є невибагливим і витривалим деревом. Тіньовитривала рослина. Квітне у березні-квітні. Плоди достигають у вересні.
Поширення
Поширення граба звичайного: — природній ареал та ізольовані насадження; — ареал інтродукції та синантропні угруповування.
Граб має цінну тверду важку деревину. Його заболонь за забарвленням не відрізняється від стиглої деревини. Вона сірувато-біла, блискуча, досить важка, дуже тверда і важко рубається, однорідна, щільна, в'язка, погано піддається стиранню, в сухому стані дуже міцна. Під час сушіння жолобиться, розтріскується, тому мало придатна для великих столярних деталей, до того ж вона не має гарної текстури. Деревина граба добре сприймає фарбу і її часто використовують для імітації чорного дерева.
Основні властивості деревини граба звичайного — твердість і погана розколюваність — визначають її застосування. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів (клавіші для роялів та піаніно), паркет, держаки інструментів, топорища, чесальні гребені, ткацькі човники, шевські колодки, цвяхи тощо. У будівництві застосовують мало, бо стовбури граба, як правило, криві, деревина жолобиться і в ґрунті загниває. Деревина граба дає дуже добре паливо.
Граб звичайний
У корі граба міститься 4-6 % танідів, у листках — 9-15,5 %. Джерелом для одержання танідів служать головним чином листки, бо кора менш танідоносна та погано знімається зі стовбура. Крім танідів, листки граба звичайного містять вітамін С (109—256 мг %) і ефірну олію з фруктовим ароматом, яка застосовується у виробництві лікерів. У плодах міститься жирна олія (11,7 %), що придатна для виготовлення оліфи. Внутрішня частина кори граба звичайного дає жовту фарбу, придатну для фарбування вовни.
Як декоративна рослина він є однією з найкращих порід для живоплотів, альтанок. Крім того, його рекомендують для групових і алейних насаджень у лісопарках, парках, у садах і бульварах. Він має декоративні форми: пірамідальну, плакучу, колоноподібну і пурпуролисту.
У полезахисних лісових смугах, при залісенні ярів і балок граб звичайний як цінну тіньову супутню породу можна вирощувати сумісно з дубом.
Гілля, листя й плоди граба звичайного придатні як корм для домашніх тварин. Проте поживність їх невисока. Плоди граба містять багато клітковини (36,3-59,4 % абсолютно сухої речовини). Їх рекомендують згодовувати розмеленими і тільки для коней та великої рогатої худоби. Пагони граба поїдаються великою рогатою худобою, кіньми, козами, вівцями.
Збирання, переробка та зберігання
Для виробництва дубильних екстрактів збирають листки під час листопаду у суцільних насадженнях граба звичайного. Листки сушать під навісами з доброю вентиляцією.
