Гетьман усієї України — колишня найвища урядова політична посада України, яка була еквівалентом голови держави.
Коротка історія
Гетьман усієї України або Гетьман України, Гетьман Рідної України та ін. — найвища урядова політична і військова посада Народної, Козацької і Гетьманської України, спочатку щось на зразок воєводи Київської землі (князівства, воєводства), згодом воєвода усієї Старої, Польської України (Київщини, Брацлавщини, Чернігівщини) подібно до Воєвод Молдавії чи Воєвод Литви і нарешті, після Гетьмана Богдана - Голова Держави Війська Запорозького, Низового себто Керівник Народної, Козацької і Гетьманської Військової Держави і одночасно Республіки, прямого попередника Сучасної України, що дозволяє називати Президентів України «спадкоємцями Гетьмана Богдана», а у випадку Радянської України - Перших (Головних) Секретарів ЦК КП(б)У, включаючи навіть горезвісних Лазаря Кагановича і Станіслава Косіора та їх спадкоємців на цій посаді, яких в народі теж називали «людьми Лазаря Кагановича». Також посада Гетьмана (Воєводи) пов’язана зі спадщиною Риму і Візантії, а отже Забутого Царства Християнського.
Одним з перших Воєвод Старої, Польської України якого козацький народ розглядав як Керівника Рідної України, що зокрема відображено в народних думах був нащадок Князів Литовських Князь Дмитро «Байда» Вишневецький, але як посада Керівника Республіки він став розглядатись коли Гетьманом став Богдан Хмельницький у часи національно-визвольної революції в середині XVII століття. Напередодні Зборівської битви король Ян II Казимир зі свого боку номінував на неї Семена Забузького, але через поразку змушений був підписати Зборівський договір, згідно з яким вона все ж була визнана за Хмельницьким. Протягом цього періоду посада була виборною. Всі вибори, крім перших, затверджувалися Радою Старшини в Чигирині, який до 1669 року слугував Ставкою (Штабом) себто Столицею Військової Держави Війська Запорозького, вона ж одночасно Народна, Українська, Козацька і Гетьманська Республіка.
Посаду відновив в 1918 році український генерал Павло Скоропадський, онук колишнього гетьмана України Івана Скоропадського. На сесії Української Центральної Ради 29 квітня 1918 року було оголошено «Закони про тимчасовий державний устрій України» які заклали правову основу для нової посади. Павло Скоропадський перетворює Україну на автократичну Українську Державу під протекторатом Центральних держав, вигнавши більшовицькі сили Радянської Росії. Протягом його правління партія більшовиків була заборонена вперше на території України. За його правління в Україні відбулась політика українізації, запровадження валюти «гривня», відкриття близько сотні українських гімназій, запровадження української мови у шкільну програму, при ньому було відкрито низку українських державних університетів. Відбулась стабілізація в країні, покращення економіки та покращення міжнародних відносин з Україною. Після повстання під проводом Директорії, Павло Скоропадський був змушений зректися титулу, передати державну владу Кабінету Міністрів України й вирушити у вигнання до Німеччини.
У вересні 2000 року в Україні була створена ініціативна група Української гетьманської організації, до неї долучилися очільники гетьманського руху в діаспорі. Вони розглядають Грегора Розумовського як можливого Гетьмана в разі встановлення відповідного устрою.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
