Вал (споруда)

Вал

Вал у Вікісховищі

Вал (через сер.-в.-нім. wal від лат. vallum)^[1] — оборонна споруда у фортецях, замках, укріплених районах у вигляді високого насипу з крутим схилом, розташованим з боку ймовірного нападу супротивника.

Історія застосування

Вал з казематами, Брестська фортеця

Найдавніші земляні вали на теренах України — Траянові вали, імовірно, походять з I–ІІ ст. по III–IV ст. У фортифікаціях ІХ–ХІІ ст. широко застосовували земляні вали з ровом з напольної сторони, поверх яких йшли дерев'яні укріплення типу палісаду, стіни із городень. В основі цих валів знаходились заповнені землею, камінням дерев'яні зруби. З початком застосування мурованих фортифікацій роль оборонних валів у фортифікаціях дещо зменшилась. Та з початком широкого застосування артилерії наприкінці XV ст. набули поширення фортифікації у вигляді земляних шанців чи земляного валу, насипаного поверх мурованої основи — бастіонної системи. Наприкінці ХІХ ст. видозмінені земляні вали широко застосовувались у новітніх оборонних системах укріплених районів.

В «Українській малій енциклопедії» повідомляється, що в князівські часи вали називалися «приспами»^[2].

Застосування

Будувався із землі, каменю чи одночасно з різних матеріалів. В основі валу могли улаштовуватися каземати, капоніри та інші фортифікаційні споруди. Вал зводився попереду основних укріплень. Служив бойовою позицією, захистом від прицільних пострілів та стеження за об'єктами укріплення з боку супротивника^[3]. Складався з брустверу та валгангу. Бруствер слугував прикриттям бойової позиції. Валганг розташовувався двома присту́пками: верхній, зазвичай, слугував для встановлення гармат і називався артилерійським валгангом; нижній — для руху гармат та людей і називався валгангом сполучення^[4].

У широкому сенсі — система укріплених районів, приміром Атлантичний вал.

Ще в середині I тисячоліття до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського.

Галерея

• 
  Рів і вал городища VI–III ст. до.н.е. поблизу села Сухоносівка (Полтавська область)
• 
  Залишки укрпілень Більського городища VIII–III ст. до.н.н
• 
  Вал дитинця літописного Тумаща
• 
  Вал дитинця літописного міста Тумащ (село Старі Безрадичі Обухівського району Київської області)
• 
  Вал дитинця городища X–XI ст. поблизу села Заріччя на Київщині
• 
  Рів і вал городища поблизу села Заріччя
• 
  Вал дитинця городища XI–XIII ст. в селі Віта-Поштова

Див. також

• Змієві вали
• Змієві вали Полтавщини — два переривчастих вали, що розташовані по правих берегах річок Ворскла і Хорол.
• Змієві вали Харківщини — всього два могутніх редути довжиною 20 і 25 кілометрів біля Харкова і Змієва відповідно.
• Змієві вали Поділля— назва цільного валу, що тягнеться від середнього плину річки Південний Буг до районів центральної Черкащини і невеликої кількості менших валів цього ж району.
• Змієві вали Волині— загальна назва великої кількості невеликих за розмірами і довжиною валів, що містяться в чотирикутнику Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль.
• Кримські вали— трирядова система укріплень між Азовським і Чорним морем на Керченському півострові.
• Призьба

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
2. Приспа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1497. — 1000 екз.
3. Военная энциклопедия Сытина. Том 5 Бомбарда — Верещагин, Александр Васильевич. СПб., 1911, стор. 221
4. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 20 серпня 2013.

Джерела

• Travelzone.lv [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Шперк В. Ф. История фортификации. М., 1957 [Архівовано 8 серпня 2013 у Wayback Machine.]