Ворскла бере початок із джерела в лісистій балці поблизу села Рождєствєнка Івнянського району Бєлгородської області РФ, на західних відрогах Середньоросійської височини (на висоті ≥210 м). Довжина річки 464 км. На Полтавщині (відрізок у 226 км) – через Придніпровську низовину. Середня глибина 1,5…3,5 м (на плесах місцями до 12 м, на перекатах 0,3…1 м). Головні праві притоки: Ворсклиця (96 км), Боромля (54 км), Полузір’я (70 км), Великий Кобелячок, Кобелячка (29 км); ліві притоки: Котелевка (31 км), Мерла (116 км), Коломак (102 км) й Свинківка (59 км), Тагамлик (65 км). Впадає у Кам’янське водосховище біля села Світлогірське Кобеляцької громади. Гирлова частина долини затоплена водами цього водосховища, має численні острови – залишки першої надзаплавної тераси. Абсолютна висота гирлової частини ≈64 м. До утворення водосховища Ворскла впадала у Дніпро біля колишнього села Переволочна (абсолютна висота гирла 55 м). Абсолютна висота водної поверхні річки Ворскли у Полтаві 80 ±3 м. У басейні Ворскли на Полтавщині розташовані Диканський і Нижньоворсклянський регіональні ландшафтні парки. На берегах Ворскли сформувалися міста Полтава, Кобеляки.[2]
Битва на Ворсклі, що відбулася 12 серпня1399 року і стала вирішальною подією у відносинах між Великим князівством Литовським (ВКЛ) і Золотою Ордою, описана у Никонівському літописі. Шведський історик XVIII ст. Густав Адлерфельд у своєму дослідженні «Військова історія шведського короля Карла XII з 1700 р до Полтавської баталії 1709 р написана королівським камергером Густавом Адлерфельда за особистим наказом Його Величності» (Амстердам, 1740), посилаючись на Мартіна Кромера, писав, що Полтавська битва 1709 року сталася на тому самому полі, де колись була розбита армія великого князя литовського Вітовта.
Долина річки трапецієподібна, завширшки 10—12 км. Практично на всій протяжності правий берег високий і крутий, лівий низький і подекуди болотистий. Ширина плеса річки в середній і нижній течії бл. 40 метрів, іноді перевищує 100 метрів.
Середня глибина 1,5 м, максимальна — 10—12 м. Похил річки 0,3 м/км.
Живлення мішане. Замерзає на початку грудня, скресає у березні. Найвищі річні води — у березні — квітні, найнижчі — у липні — жовтні. Середьорічна витрата води біля Кобеляків — 33,4 м³/с. Мінералізація води становить: весняна повінь — 672 мг/дм³; літньо-осіння межень — 766 мг/дм³; зимова межень — 775 мг/дм³.[4] Ворскла — річка рівнинного типу з повільною течією і звивистим руслом. Заплава річки зайнята луками, листяними лісами, частково заболочена. Річка має широку живописну долину. На берегах переважно заплавний ліс, місцями посадки сосни. На деяких ділянках справжній сосновий ліс. На всій протяжності, аж до Полтави, вода досить чиста, така, що містить велику кількість риби. Після Полтави, починаючи від села Буланове, дно знову є видимим на 1,5 — 2 метри. В межах міста Полтави місцеві жителі купаються в річці, але все-таки місто накладає свій відбиток на чистоту річкової води.
На річці споруджені невеликі ГЕС; є шлюзи-регулятори. Воду використовують для промислового і побутового водопостачання, зрошування.
У місці впадіння Ворскли в Дніпро, в куті при злитті річок, була розташована одна з головних козацьких переправ — Переволочна. Так само називалася й побудована там фортеця.