PROFILBARU.COM

Зовнішні зображення
	Берестейщина у складі Галицько-Волинської держави.
	Ймовірний вигляд Берестя за часів Волинського князівства.

	Берестейська земля
	Земля королівства Русь
Столиця	Берестя
Мови	Руська
Релігії	Православ'я
Форма правління	Монархія
Історія
- Засновано	X століття
- Ліквідовано	1566
	Наступник
Троцьке воєводство
Берестейське воєводство (Велике князівство Литовське)
Новогрудське воєводство (Велике князівство Литовське)

Берестейська земля (Берестейщина^[1]^[2], Берестейська волость, Берестійщина^[2]) — руська земля в середній течії річки Західний Буг (басейн Вісли) між річками Бугом, Прип'яттю, Ясьолдою та Нарвою. Входила до складу Київської Русі, належала до Турово-Пінського, згодом до Волинського князівства. Територія дулібів-волинян^[1]^[2]^[3]. Центром було Берестя^[3]^[2]. Інші чільні міста: Дорогичин, Більськ, Кобринь, Мельник, Воїнь^[3], а також Кам'янець. Нині Берестейська земля є складовою частиною українського етнокультурного краю Берестейщина.

Історія

Передісторія

У V столітті до н. е. на території майбутньої Берестейщини була поширена тщинецька культура, у V—IV століттях до н. е. — лужицька культура, у III—II століттях до н. е. — балто-слов'янська зарубинецька культура^[4]. Час та обставини появи на терені волинян у різних дослідників різняться. За одними, волиняни з'являються в регіоні в IV—VI століттях і входили до дулібсько-волинянського племінного об'єднання^[4]. За Ярославом Ісаєвичем, у VII—IX століттях тут мешкало плем'я дулібів^[1]. За Володимиром Сергійчуком, з VIII століття на заході Берестейщини проживали племена волинян, а на сході — деревляни^[5]. За іншими дослідниками, на Берестейщині до IX століття мешкало племінне об'єднання ятвягів, проте пізніше тут почали освоюватися спочатку дреговичі, потім, у IX—XII століттях і значно інтенсивніше, волиняни, північна межа колонізації яких обмежувалася Біловезькою Пущею, річкою Ясельдою та Пинськими болотами^[6].

Київська Русь

З X століття входила до складу Київської Русі^[1]^[3]. Саме тоді виникає назва Берестейська земля, якою називали волость з містами Берестям і Дорогичином^[7]. Під час першого поділу держави на удільні князівства Володимиром Великим Берестейська земля відійшла до Турово-Пінського князівства, яке саме підпорядковувалося київським князям^[7]. 1020 року Берестя захопив король Польщі Болеслав Хоробрий, проте вже в 1022 році місто відбиває Ярослав Мудрий^[4].

У 1087—1157 роках Берестейська земля входила до складу Турово-Пінського, а пізніше — до Волинського князівства^[6]. Удільні князівства Берестейської землі в 1087—1142 роках через Пінськ і Володимир були залежними від Києва^[3]. У 1120-х роках на Берестейщині відбувалися бойові дії між руським військом Володимира Мономаха і ятвягами^[8]. Зі зростанням феодальної роздробленості Берестейське та Дорогичинське князівства стають незалежними чи напівзалежними від Володимира^[7]. Ними правлять власні князі: Ярослав Ярополчич, Святополк Мстиславич, Мстислав Ізяславич, Василько Ярополчич^[7]. З другої половини XII століття Берестейщина належала до Волинського князівства^[1].

Галицько-Волинське князівство

У 1199 році князь волинський Роман Мстиславич утворює Галицько-Волинське князівство, до якого, окрім Волині та Галичини, входить Берестейська та Дорогичиська землі, а Турово-Пінське князівство потрапляє під його протекторат^[9]^[6]. Таким чином у 1199—1316 роках Берестейська земля входила до Галицько-Волинського князівства^[1]^[3].

1210 року Берестя захопили Конрад Мазовецький і Лешек Краківський, проте 1213 року руське військо Данила Галицького повертає місто^[8]. У Галицько-Волинському літописі щодо Берестейської землі в 1213 році вжита паралельна назва Україна: «Даниїлу же возвратившуся к домови і єха з братом, і прия Берестій, і Угровеськ, в Верещин, і Комов, і всю Україну»^[10]. У цей час на Полісся та Підляшшя стали активно здійснювати напади лицарі-хрестоносці, які припинилися після розгрому їхнього війська Данилом Галицьким у 1237—1238 роках під Дорогичином^[11]. Почастішали також напади на Полісся ятвягів та литовців^[12]. У 1227—1228 роках поблизу Берестя був розгромлений ятвязький загін Стегута Зібровича, а самого Стегута вбив волинський воєвода Шелв^[12].

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (ГВК)
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 13 — НА ПОЧАТКУ 14 СТ.

ГВК
у середині 13 ст.

Приєднання ГВК
(роки приєднання)

Інші руські
князівства

Межі земель
і удільних
князівств

Головні
торговельні
шляхи

Кордони
руських
князівств

«Стольні гради»

Київ

Чернігів

Переяслав

Гродно

Пінськ

Турів

Галич

Іскоростень
(Коростень)

Турівсько-Пінське
князівство

Полоцьке князівство

(1230—1240)

(1230-ті)

(1252—1254)

(1280—1320)

(1289—1302)

(1251—1252)

(1254)

Галицьке князівство

Берестейська

земля

Червенсько-

Холмська
земля

Волинське

князівство

Белзьке
князівство

Луцьке

князівство

Перемишльське
князівство

р. Дніпро

р. Бож
(Південний Буг)

У 1251—1253 роках руський король Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI століття. Після занепаду Руського королівства і приєднання Волині в XIV столітті ці поселення утворили окрему Половецьку волость у складі Берестейського повіту^[13]. У 1270—1288 роках Берестейська земля входила до володінь князя Володимира Васильковича, у 1288—1292 роках — князя Мстислава Даниловича^[1]. У 1280 році польський збройний загін пограбував десять сіл у Берестейській землі, проте був розбитий утричі меншим загоном воєводи Тита^[14].

З міркувань захисту регіону на Поліссі та Підляшші здійснювалося активне будівництво та відновлення оборонних укріплень — у Бересті, Дорогичині, Мельнику, Більську; за наказом волинського князя Володимира Васильковича будівничим Олексою засноване нове місто Кам'янець^[15].

У складі Великого князівства Литовського

Узимку 1315—1316 років литовська армія на чолі з Гедимином пішла походом на Галицько-Волинське князівство, який закінчився приєднанням частини Берестейської землі до складу Великого князівства Литовського^[16]. У 1320 році князь Гедимин знову йде війною на Галицько-Волинське князівство, під час якої гине князь Володимир^[17]. Берестейська земля увійшла до складу Литви, ймовірно, в 1320-х роках — за правління в останній Витеня, або ж Гедимина^[16]. Точна дата приєднання Берестейщини до Литви невідома й у різних дослідників різниться, проте є свідчення, що берестейські воєводи припинили згадуватися серед інших волинських воєвод з 1318 року^[16].

Таким чином, з 1320-х років Берестейщина входила до складу Троцького, а з 1513—1520 років — до Підляського воєводства Великого князівства Литовського^[1]^[18].

1349 року під час польсько-литовської війни за галицько-волинську спадщину Берестейщину ненадовго окуповує польський король Казимир III^[17]. 1351 року польсько-угорське військо здійснює ще один безуспішний похід на Берестейщину^[17]. У 1366 році за договором литовського князя Ольгерда з поляками Берестя з волостю відійшли Кейстутові^[17]. 1379 року Берестя спалили тевтонські лицарі^[17]^[19]. У 1382 році Берестя в облогу взяв польський князь Януш Мазовецький^[17]. 1390 року Берестя отримує Магдебурзьке право^[17]. У 1397 році Берестя спустошують тевтонські лицарі^[17]. У 1404—1519 роках у складі Великого князівства Литовського існувало удільне Кобринське князівство, яке належало князям Кобринським, потомкам князя Ольгерда^[17]. У 1463 році Берестя спалило військо кримських татар, очолюване Менглі-Гиреєм^[17].

Західна частина Берестейської землі стала згодом відомою як Підляшшя (міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж)^[1]. 1566 року східна частина Берестейської землі з містами Берестям, Кобринем, Кам'янцем і Пінським повітом увійшла до новоствореного Берестейського воєводства^[1]^[3]. За Берестейським воєводством згодом закріпилася назва Берестейщина^[1]^[2].