PROFILBARU.COM

Леонюк Володимир Гнатович
Леонюк Володимир Гнатович
Народився	16 серпня 1932; Критишин, Q11700260?, Дорогичинський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка
Помер	14 грудня 2013 (81 рік); Львів, Україна
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Леонюк.

Володимир Гнатович Леонюк (16 серпня 1932, с. Критишин Дорогичинського повіту Поліського воєводства (нині Іванівський район Берестейської області, Білорусь) — 14 грудня 2013, Львів^[1]) — український краєзнавець, громадський діяч, автор публікацій про Берестейщину, член Українського громадсько-культурного об'єднання Берестейської області^[2]. Автор «Словника Берестейщини»^[1]^[2]. Двічі був засуджений за участь в українському русі — 1952 року в Пінську і 1960 року в Києві^[1]^[2].

Біографія

Народився 16 серпня 1932 року в селі Критишин на Берестейщині, у селянській родині^[2]^[1]^[3]. Батько — Гнат Леонюк. У 1946 році батько Володимира відмовився стати агентом МВС, за що на родині Леонтюків поставили тавро «куркулів» і під виглядом збору податків суворо пограбували^[3]. Здобув середню освіту^[1].

У 1952 році, коли Володимир ще навчався в 10 класі, арештований за зберігання та розповсюдження націоналістичних листівок та україномовних віршів^[4]^[5]^[3]. Того ж року засуджений Військовим трибуналом військ МВС Пінської області за статтями 70, 72 «б» Карного кодексу БРСР за звинуваченням у «антирадянській агітації» та «зраді батьківщини»^[1]^[3]. Позбавлений волі на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав^[1]. Вся родина Леонтюка була вислана в Голодний Степ у Казахстан, де родина загинула^[1]^[2]^[4]^[3].

Утримувався в таборах «Мінерального управління» у місті Інта (Комі АРСР), де був змушений працювати на вугільних копальнях^[1]^[3]. Останній рік навчання закінчив на засланні^[4]. Один з ініціаторів створення підпільної організації «Об'єднання» (1956—1959 роки) в Інті, де відбував покарання^[3]. Рішенням Комісії Президії Верховної Ради СРСР в 1956 році достроково звільнений з табору без права покидати Інту^[1]^[3]. У 1957 році одружився з Іриною Кулик, родом із с. Містки Пустомитівського району Львівської області^[3]^[6].

У співавторстві з Василем Бучковським 1957 року написав «Інструкцію про правила конспірації при розповсюдженні революційної літератури», листівки «Українська молоде!», «Колгоспнику!», «Що таке радянська влада?»^[3]. Створив листівку «Карпати обвинувачують», редагував листівки Василя Бучковського «40 років Жовтневого перевороту», «Чи ти бачиш…» і «Громадянине!»^[3]. Він же склав зразок «Звіту» про роботу осередків, який, однак, з конспіративних міркувань, не поширювався^[3]. Головний упорядник і автор збірника «Відгомін» (1958), для якого написав передмову і гостру статтю «КГБ і хамелеони»^[3]. У збірнику «Відгомін» опубліковане чи не перше наукове дослідження Леонюка — «З неволі. З історії хановейського повстання»^[3]. У цьому ж збірнику вміщена впорядкована ним та Василем Бучковським «Наша енциклопедія» — тлумачення деяких термінів, актуальні політичні анекдоти^[3].

29 липня 1959 року за участь у підпільній українські організації «Об'єднання» заарештований та в 1960 році засуджений вдруге в Києві за звинуваченням у «зраді батьківщини», намірі відторгнути Україну від СРСР та з метою «реставрувати капіталістичні, буржуазні порядки»^[1]^[2]^[3]. Леонюк визнав інкриміновані дії, але заперечував, що вони є злочинними. Засуджений до 12 років ув'язнення^[1]^[3]. Перебував у таборах Мордовії^[1]^[3], зокрема, на 7-й зоні у Сосновці Зубово-Полянського району^[6].

У липні 1971 року звільнений і поселився разом з дружиною в селі Тернопілля у Львівській області^[1]^[3]. Працював будівельником^[1]. Згодом перебрався до Львова^[1]. 1992 року реабілітований^[3]. Опублікував низку статей та інтерв'ю про діяльність «Об'єднання». Найвагомішим творчим здобутком стала праця «Словник Берестейщини» у 2 томах, де зібрані матеріали з історії Берестейщини в загальноукраїнському контексті. Володимир Леонюк передав декілька десятків примірників в бібліотеки Білорусі, але тамтешня влада заборонила книгу як «націоналістичну»^[6].

Помер 14 грудня 2013 року у Львові^[1].

Доробок

Автор низки робіт^[1]^[5]:

Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.
Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — 248 с. — ISBN 978-966-325-135-6.
збірник новел «Захмарені досвітки» (Львів, 2012)
повість «Останні на бойовищі» (Львів, 2017—2018)

Публікував краєзнавчі дослідження про Полісся у журналах «Дзвін», «Український вісник», газетах «За вільну Україну», «Наше слово», «Над Бугом і Нарвою» та інших^[1].

Деякі його статті^[3]:

Син Полісся з «розстріляного відродження»: До 100-річчя від дня народження Дмітра Фальківського // Дзвін. — 1999. — № 1. — С. 133—140
Федір Одрач — український письменник з Берестейщини // Над Бугом і Нарвою № 3-4(31-32) 1997 [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Леонюк Володимир. На прю стає Об'єднання // Зона, 1994. — № 6. — С. 163—180.
Поліська розмежувальна лінія // «Над Бугом і Нарвою» № 4(44) 1999 [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Родина

Дружина — Ірина Кулик, уродженка села Містки Львівської області, чия родина також була вислана^[3]. Брат дружини, Богдан Кулик, як і Леонтюк, був членом «Об'єднання»^[3].