Адміністративно-територіальний поділ Одеської області
Одеська область має площу 33 310 км2, населення станом на 1 січня 2021 року становило 2 368 107 мешканців[1]. Складається з 91 територіальної громади, які входять до складу 7 районів. Область було утворено у складі УСРР 27 лютого 1932 року.
Адміністративний центр — м. Одеса.
У рамках реформи децентралізації у 2020 році змінився адміністративно-територіальний поділ області. Так замість 490 сільських, селищних і міських рад у травні-червні визначили 91 територіальну громаду[2], а 17 липня замість 26 ліквідованих районів — 7 нових районів.[3]
Число адміністративно-територіальних одиниць станом на 1 січня 2021 року:
громади:
ради:
Станом на 1 січня 2012 р. площа області становила 33 310 км2, населення складало 2388,3 тис. мешканців. Одеська область складалась з 26 районів, на її території знаходилось 7 міст обласного (у тому числі 1 місто з районним поділом; а також — з 2016 р. — додатково Балта та Біляївка) та 12 міст районного значення, 33 смт. До складу області входило 1177 (в тому числі 1125 сільських) населених пунктів.
Першопочатково, 9 лютого 1932 р. Одеська область була утворена в складі 50 адміністративних одиниць:[4] міст, безпосередньо підпорядкованих області: Одеса, Зінов'ївське, Миколаїв, Херсон та 46 районів: Анатолівський (Тилігуло-Березанський), Андріїво-Іванівський, Антоно-Кодинцівський (Комінтернівський), Арбузинський, Баштанський, Березівський, Бериславський, Біляївський, Благоївський (нац. болгарський), Бобринецький, Велико-Висківський, Велико-Олександрівський, Вільшанський (нац. болгарськ.), Вознесенський, Голованівський, Голо-Пристанський, Гросулівський, Грушківський, Добровеличківський, Доманівський, Жовтневий, Зельцський (нац. німецьк.), Знам'янський, Калініндорфський (нац. євр.), Карл-Лібкнехтівський (нац. німецьк.), Каховський, Криво-Озерський, Любашівський, Ново-Архангельський, Ново-Бузький, Ново-Миргородський, Ново-Одеський, Ново-Український, Очаківський, Першомайський, Роздільнянський, Скадовський, Снігурівський, Спартаківський (нац. німецьк.), Троїцький, Устимівський, Фрунзівський (Захарівський), Хмельовський, Хорлівський, Цебриківський, Цюрупинський. Ця постанова набула чинності з 27 лютого 1932 р. після затвердження її Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом. Саме ця дата є днем народження області.
на кін. 1933 р. — територія (площа) 68,917 тис. км², населення 3411,4 тис. чол.[11]; районів 50 та міськрад, безпосередньо підпорядковані облвиконкому 4
на липень 1934 р. — територія 68,917 тис. км², населення 3324,9 тис. чол.[17]; районів 50, міст, підпорядкованих Одеському облвиконкому 4
на кін. 1935 р. — територія 69,182 тис. км², населення 3324,9 тис. чол.[24]; 70 районів, 4 міста, підпорядкованих облвиконкому
на кін. 1938 р. — територія 32,9 тис. км², 42 райони та 1 місто, що не входить до складу районів.[32]
на березень 1939 р. — районів 32, місто, що не входить до складу районів 1.[34]
на травень 1940 р. — територія 27,0 тис. км², районів 30, міст обласного підпорядкування 2.[40]
на поч. 1941 р. — територія 31,7 тис. км², районів 38, міст обласного підпорядкування 2.[43][44]
на січень 1945 р. територія області складала 27172 км²; населення – 1143 тис. осіб; міст обласного підпорядкування – 2, міст районного підпорядкування – 2, сільських районів – 33[48]
на 1946–47[53]–49[54] рр. — територія 27,9 тис. км², 34 райони та 2 міста обласного підпорядкування.
на поч. 1951 р. — територія 27,9 тис. км², 34 райони, 2 міста обласного підпорядкування.[56]
Отже, приєднувалось 13 районів: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський та міста Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Вилкове. Внаслідок об'єднання Одеська область стала найбільшою в Республіці. Її територія складала 40,3 тис. км², а населення — 2051,2 тис. чол. Це значно перевищувало середньореспубліканські показники. (І тому було прийнято рішення про передачу частини районів Одеської області сусіднім регіонам — Миколаївській та Кіровоградській областям.)
на березень 1954 р. — територія 33,2 тис. км², районів 38, міст обласного підпорядкування 4.[64]
на поч. 1958 р. — територія 33,1 тис. км², населення 1943 тис. чол.[72]; районів 34, міст обласного підпорядкування 3
на поч. 1959 р. — територія 33,1 тис. км², районів 34, міст обласного підпорядкування 3.[75]
на квітень 1960 р. — територія 33,1 тис. км², населення 2027,8 тис. чол.[78]; районів 31, міст обласного підпорядкування 3
на 1961[80]–62 рр. — територія 33,1 (33,2[81]) тис. км², населення (на 1962 р.[67]) 2083 тис. чол.; 31 район, 3 міста обласного підпорядкування
на квітень 1963 р. — територія 33,1 тис. км², населення 2110 тис. чол.[88]; 14 районів, 8 міст обласного підпорядкування
На 1965 рік — територія 33,3 (33,2[96]) тис. км², населення 2192,8 тис. чол.[97]; 20 районів та 5 міст обласного підпорядкування
на 1967 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2282,1 тис. чол.; 25 районів, 5 міст обласного підпорядкування
На 1972 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2444,9 тис. чол.; 26 районів, 4 міста обласного підпорядкування
На 1979 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2544 тис. чол.; 26 районів, 5 міст обласного підпорядкування
На 1987 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2612 тис. чол.; 26 районів та 5 міст обласного підпорядкування
На 2005 рік — територія 33,3 тис. км², населення (на 2001) 2455,6 тис. чол.; 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування
На 2012 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2388,3 тис. чол.; 26 районів та 7 міст обласного підпорядкування