Чесанівський повіт (пол.Powiat cieszanowski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, ЗУНР і Польщі.
У складі Австро-Угорщини
Утворений в 1854 р. У 1867 році до Чесанівського повіту приєднаний Любачівский повіт. В 1869 р. проживало 63 817 осіб, було 95 адміністративних одиниць — 68 громад-гмін (1 місто — Любачів, 5 містечок — Чесанів, Липсько, Наріль, Олешиці, Плазів, 62 села) і 27 окремих територій (до них включені 64 панські фільварки); повіт поділений на 68 кадастральних гмін.[1] За переписом 1910 року в повіті проживало 86 549 осіб, з них 45 393 грекокатоликів (становили 52,45 % населення повіту), 30 201 римо-католик (34,89 %), 10 780 юдеїв (12,46 %), 173 протестанти, 1 православний та 1 інших віровизнань.[2]
ЗУНР
Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Західне розташування повіту спричинило воєнну вразливість і нетривале існування тут української влади. 14 листопада 1918 р. поляками захоплений і Любачів.[3]
↑Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej — Tom XIII — Województwo Lwowskie, Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, Warszawa 1924
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
