Підгаєцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу коронного краю Королівство Галичини і Володимирії (Австро-Угорська імперія), Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — місто Підгайці, населення якого становило 6 049 осіб.
Територія сучасного Підгаєцького та заходу Теребовлянського районів Тернопільської області України.
Географія
Територія становила 1 046 км².
У складі Австро-Угорщини
У складі ЗУНР
Повітовим комісаром був Осип Танчаковський, нотаріальний кандидат, комісар староства. Міським комісаром (бургомістром) був обраний Онуфрій Маркевич, а головою Повітової УНРади — о. Іван Токар, декан і парох у Підгайцях. Делегатом до УНРади був обраний Михайло Содомора.[2]
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Географічні дані
Підгаєцький повіт знаходився на південному заході воєводства. Із заходу межував зі Станиславівським воєводством. На півдні межував із Бучацьким, на сході — з Теребовлянським, на північному сході — з Тернопільським, на півночі — з Бережанським повітами Тернопільського воєводства.
Рельєф переважно горбистий, на сході — рівнинний. Більшість території Підгаєцького повіту була вкрита нагір'ям Опілля.
Зміни адміністративного поділу
Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[3].
1 квітня 1927 р. вилучена частина розпарцельованого фільварку сільської гміни Багатківці і з неї утворена самоврядна гміна Воля Голухівська[4].
15 червня 1934 р. села Щепанів і Вівся передані до Бережанського повіту з Підгаєцького[5] та Бишів — з Підгаєцького повіту до Станиславівського повіту Станиславівського воєводства[6].
Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Підгаєцького у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[7], 1 серпня 1934 року в Підгаєцькому повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).
Міста (Міські ґміни)
- містечко Підгайці — місто з 1934 р.
Сільські ґміни
Кількість:
1920—1927 рр. — 63
1927—1934 рр. — 64
1934 р. — 61
Об'єднані сільські ґміни 1934 року
|
Старі сільські ґміни
|
Кількість
|
1
|
Ґміна Білокриниця
|
Білокриниця, Михайлівка
|
2
|
2
|
Ґміна Вишнівчик
|
Вишнівчик, Гайворонка, Гниловоди, Зарваниця, Котузів, Сапова
|
6
|
3
|
Ґміна Голгоча
|
Волиця, Голгоча, Доброводи, Заставче, Мозолівка, Швейків
|
6
|
4
|
Ґміна Горожанка
|
Гнильче, Горожанка, Дрищів, Пановичі
|
4
|
5
|
Ґміна Завалів
|
Завадівка, Завалів, Заставче, Затурин, Кам'яна Гора, Коржова, Маркова, Носів, Середнє, Яблунівка
|
10
|
6
|
Ґміна Золотники
|
Бурканів, Золотники, Надрічне, Сокільники, Соколів
|
5
|
7
|
Ґміна Литвинів
|
Боків, Божиків, Волощина, Литвинів, Лиса, Рудники, Словентин (Слов'ятин), Шумляни
|
8
|
8
|
Ґміна Новосілка
|
Бекерсдорф, Новосілка, Юстинівка
|
3
|
9
|
Ґміна Семиківці
|
Багатківці, Бенева, Воля Голухівська (з 01.04.1927), Ішків, Маловоди, Раковець, Росохуватець, Семиківці, Соснів
|
9
|
10
|
Ґміна Сільце
|
Вербів, Загайці, Галич, Сільце, Угринів
|
5
|
11
|
Ґміна Старе Місто
|
Мужилів, Старе Місто, Теляче
|
3
|
12
|
Ґміна Товстобаби
|
Товстобаби
|
1
|
передано до Бережанського повіту
|
Вівся (до 15.06.1934), Щепанів (до 15.06.1934)
|
2
|
передано до Станиславівського повіту
|
Бишів (до 15.06.1934)
|
1
|
Населення
У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[8].
У 1939 році в повіті проживало 104 890 мешканців (65 400 українців-грекокатоликів — 62,35 %, 26 610 українців-римокатоликів — 25,37 %, 3 250 поляків — 3,1 %, 4 290 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,09 %, 4 815 євреїв — 4,59 % і 525 німців та інших національностей — 0,5 %)[9].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 95 663 населення ніби-то було аж 46 710 (48,83 %) поляків при 45 031 (47,07 %) українців, 3 464 (3,62 %) євреїв і 381 (0,4 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
Радянський період
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на два райони:
Примітки
Посилання
|
---|
|
| |
Адміністративний центр — Львів |
|