Повіт був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного з 1850 р. судового повіту) у складі округу Пільзно.
За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Ясельського повіту (з 61 самоврядної громади-гміни) приєднані повіт Фриштак (з 22 гмін) і більша частина повіту Змигород (з 20 гмін) та частини повітів Бжостек (Бжиська, Блажкова, Чермна, Клодава, Колачиці-Місто, Ліпниця Дольна, Навсе-Колачицькі, Олпіни-Місто, Шежини, Свошова, Совіна, Уязд, Журова) і Беч (Ґлембока, Гаркльова, Ольшини, Йодлувка з Насаловою і Колкувками). Однак у повіті існували й надалі три окремі судові округи (повіти) — Ясло, Фриштак і Змигород.
У 1880 р. населення повіту становило 83 709 осіб, повіт включав 154 населені пункти, поділявся на 150 кадастральних гмін. Почався в повіті видобуток нафти.[2]
15 вересня 1896 року судовий округ Фриштак був переданий з повіту до новоствореного Стрижівського повіту.
В 1900 році населення становило 83 794 особи. За переписом 1910 р. населення становило 87 878 осіб, було 128 гмін (самоврядних громад) і 102 фільварків.
1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості)[4]:
До середини XX ст. на півдні повіту 90 % населення становили лемки — найзахідніша гілка українців (у 1939 році з 8710 жителів — 8045 українців, 605 поляків, 60 євреїв)[5]. З листопада 1918 по січень 1920 багато сіл та міст входило до складу Лемківської Республіки. Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду в період між 1945 і 1947 роками, коли в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими і радянським військами) більшість українців були вивезені в СРСР.
9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[6]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Ясельського повіту було депортовано 7270 осіб з 7676 взятих на облік до виселення[7] (оприлюднені поіменні списки виселених в СРСР налічують 7490 осіб[8]).
У квітні-травні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Ясельського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 533 українців[9]. Чоловіки були ув'язнені в концтаборі Явожно (колишня філія Освенціму), а решту було виселено на новоприєднані до Польщі німецькі землі[10]. Залишилося 77 невиселених українців, які також підлягали виселенню[9].
↑Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)