Теодор Моммзен

Теодор Моммзен Theodor Mommsen
нім. Theodor Mommsen
Портрет Теодора Моммзена 1881 р. (картина Людвіга Кнауса) Портрет Теодора Моммзена 1881 р. (картина Людвіга Кнауса)
Ім'я при народженні	нім. Christian Matthias Theodor Mommsen
Народився	30 листопада 1817(1817-11-30) Гардінг Шлезвіг-Гольштейн
Помер	1 листопада 1903(1903-11-01) (85 років) Берлін
Поховання	Dreifaltigkeitskirchhof II^d
Місце проживання	Берлін
Країна	Королівство Пруссія  Шлезвізьке герцогство
Національність	німець
Діяльність	historian of classical antiquity, нумізмат, правник, журналіст, історик права, письменник, викладач університету, політик, epigrapher, класицист, класичний археолог, історик, германіст
Alma mater	Кільський університет
Галузь	історична література
Заклад	Берлінський університет
Посада	депутат рейхстагу Німецької імперії^d, член Палати представників Пруссії^d і професор
Вчене звання	професор, академік
Науковий ступінь	докторський ступінь (1843)
Відомі учні	Eduard Norden^d Camille Jullian^d
Членство	Прусська академія наук Саксонська академія наук Сербська академія наук і мистецтв Сербське вчене товариство^d Німецький археологічний інститут Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Австрійський археологічний інститут^d Академія надписів та красного письменства (1903)[1] Американська академія мистецтв і наук Нідерландська королівська академія наук Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Американське антикварне товариство Burschenschaft Teutonia zu Kiel^d Туринська академія наук[2] Freie Wissenschaftliche Vereinigung^d Society for Defense against Anti-Semitism^d
Партія	Націонал-ліберальна партія (Німеччина), Liberal Union^d і Німецька прогресивна партія
Відомий завдяки:	«Римська історія^[ru]»
Батько	Jens Mommsen^d
Брати, сестри	Tycho Mommsen^d August Mommsen^d
У шлюбі з	Maria Auguste Mommsen^d
Діти (16)	Karl Mommsen^d Marie Mommsen^d Konrad Mommsen^d Ernst Mommsen^d Hans Georg Mommsen^d Wolfgang Mommsen^d Lisbet Mommsen^d
Родичі	Ульріх фон Віламовіц-Меллендорф, Tycho von Wilamowitz-Moellendorff^d і Wolfgang Mommsen^d
Нагороди	Нобелівська премія з літератури (1902)
Висловлювання у Вікіцитатах  Теодор Моммзен у Вікісховищі

Теодо́р Мо́ммзен (нім. Theodor Mommsen), повне ім'я Хрістіан Матіас Теодор Моммзен (нім. Christian Matthias Theodor Mommsen) (30 листопада 1817, Гардінг, Шлезвіг-Гольштейн — 1 листопада 1903, Берлін) — німецький історик, філолог, юрист, політик і організатор науки. Найвидатніший історик 19-го ст. в галузі Історії античного Риму і Римського права.

Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1902 р. за багатотомну працю «Римська історія^[ru]» (нім. Römische Geschichte).^[3] Почесний громадянин Риму. У 1868 р. нагороджений прусським орденом «Pour le Mérite».

Біографія

Моммзен народився у сім'ї провінційного пастора. Будучи талановитим хлопцем, вступив на юридичний факультет Кільського університету і в 1843 р. завершив навчання, блискуче захистивши докторську дисертацію з Римського права. Отримавши право на наукове відрядження, Моммзен чотири роки подорожує Італією, вивчаючи й копіюючи історичні джерела, що відносяться до І-го тисячоліття до н. е. За наслідками досліджень він публікує серію статей, що зробило його ім'я відомим у наукових колах і дозволило продовжувати розпочату роботу. За декілька поїздок Моммзен, спочатку один, а потім з друзями і учнями, зібрав, обробив і систематизував понад 100 тисяч документів з римської історії — їхнє видання почалося 1863 р. і зайняло 20 томів.

Повернувшись у 1848 в Кіль, Моммзен взяв участь в повстанні проти данської влади, оскільки Шлєзвіґ-Гольштайн тоді належав Данії, і в ході вуличної бійки був поранений. Після придушення повстання залишатися в Кілі було небезпечно і Моммзен прийняв запрошення Ляйпцизького університету. Проте в 1851 за повторну участь в політичних виступах його позбавили кафедри і заборонили викладання в Саксонії.

Упродовж двох років Моммзен читав лекції в Цюріхському університеті, потім в Бреслау. У 1858 він назавжди переселився до Берліна і очолив в Університеті Фрідріха Вільгельма кафедру стародавньої історії. Учений обирається членом Прусської академії наук, підтримка якої дозволила йому продовжити роботу над «Corpus Inscnptionum». Став членом Геттінгенської академії наук. У той же час Моммзен багато років був секретарем академії і членом іноземних наукових інституцій. Всі ці роки Моммзен продовжує активно займатися політичною діяльністю. З 1863 по 1866 і з 1873 по 1879 рр. він представляє в прусському парламенті Прогресивну партію, а після того, як Бісмарк об'єднав незалежні німецькі держави в єдину Німецьку імперію, стає членом рейхстагу, де виступає проти внутрішньої політики Бісмарка, а також проти антисемітизму, широко поширеного в університетському середовищі.

«Римська історія»

Перший том «Римської історії» («Romische Geschichte») з'явився в 1854 році, тому самому, коли Моммзен повертається до Німеччини і стає професором університету в Бреслау (тепер Вроцлав) у Пруссії. Того ж року історик одружується з Марією Реймер, дочкою книгаря, у шлюбі з якою у нього було шістнадцять дітей. Перші три томи «Римської історії» (другий і третій вийшли в 1855—1856 рр.) охоплюють історію Риму від його заснування до 46 р. до н. е., коли Юлій Цезар завдав поразки військам сенату в Північній Африці. Це твір, який відрізняється вишуканою мовою й енциклопедизмом знань з історії й культури Стародавнього Риму, приніс Моммзену всесвітню славу. Аби додати своїй праці жвавості та виразності, Моммзен часто порівнює римських політиків з політиками XIX в. Хоча деякі відкриття вченого у світлі недавніх досліджень застаріли, «Римська історія» досі вважається значним внеском в історію і літературу.

Моммзен планував написати і четвертий том, присвячений історії римських імператорів, проте цей план так і не був втілений в життя — історик розумів, що четвертий том поступатиметься за рівнем першим трьом. Дослідження Моммзена «Римські провінції. Від Цезаря до Діоклетіана» («Die Provinzen, von Caesar bis Diocletian»), що охоплює три перші століття історії Риму, було опубліковано в 1885 р. як п'ятий том «Римської історії».

Нобелівська премія

Поштова марка, випущена в Берліні в 1957 році

У 1902 Нобелівська премія з літератури була присуджена Моммзену, «одному з видатних історичних письменників, перу якого належить така монументальна праця, як „Римська історія“». У своїй вітальній промові С. Д. Вірсен, член Шведської академії, віддав належне не тільки обширним знанням Моммзена, але і його блискучому стилю^[4]. Історик, якому було вже 85 років, Нобелівської лекції не читав.

1 листопада 1903 року Моммзен помер в Шарлоттенбурзі, під Берліном.

Див. також

• 52293 Моммзен — астероїд, названий на честь літератора.

Примітки

1. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
2. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
3. Юридична енциклопедія, 2001, «Моммзен», Т. 3.
4. nobelprize.org

Джерела та література

• П. В. Голобуцький. Моммзен Теодор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 45. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• С. Г. Мереминский. Моммзен Т. (Mommsen, Theodore) // Православная энциклопедия. Том 46. С. 522–524.
• Ростовцев М.И. Теодор Моммзен (1817 — 1903) // Мир Божий. — 1904. — № 2. (ВДИ. 2004. № 1. С. 228–235)
• Маяк И. Л. Теодор Моммзен как историк // ВДИ. 2005. N №. 1. С. 168–179.
• Дементьева В.В. Теодор Моммзен: историко-правовое моделирование римской государственности // ВДИ. 2005. N №. 1. С. 180-193. (те ж саме pdf)
• Кофанов Л. Л. Теодор Моммзен и его вклад в науку римского права // Вестник древней истории. – 2004. – № 4. – С. 191-198.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 7., К., 1982, стор. 99
• Karl Christ u. a.: Theodor Mommsen und die «Römische Geschichte». dtv, München 1976; 6. Auflage 2001, ISBN 3-423-59055-6 (Theodor Mommsen: Römische Geschichte. Bd. 8).
• Joachim Fest: Pathetiker der Geschichte und Baumeister aus babylonischem Geist. Theodor Mommsens zwei Wege zur Geschichte. In: Ders.: Wege zur Geschichte. Über Theodor Mommsen, Jacob Burckhardt und Golo Mann. 2. Auflage. Manesse-Verlag, Zürich 1992, ISBN 3-7175-8197-X (Manesse-Bücherei. 47), S. 27-70.
• Alfred Heuß: Theodor Mommsen und das 19. Jahrhundert. Hirt, Kiel 1956 (Veröffentlichungen der Schleswig-Holsteinischen Universitätsgesellschaft zu Kiel. 19). (Nachdr.: Steiner, Stuttgart 1996, ISBN 3-515-06966-6).
• Peter Köpf: Die Mommsens. Von 1848 bis heute — die Geschichte einer Familie ist die Geschichte der Deutschen. Europa Verlag, Leipzig 2004, ISBN 3-203-79147-1.
• Wilfried Nippel, Bernd Seidensticker (Hrsg.): Theodor Mommsens langer Schatten. Das römische Staatsrecht als bleibende Herausforderung für die Forschung. Olms Verlag, Hildesheim 2005, ISBN 3-487-13086-6 (Spudasmata. Band 107).
• Stefan Rebenich: Theodor Mommsen: eine Biographie. Beck, München 2002; Taschenbuchausgabe Beck, München 2007, ISBN 978-3-406-54752-2.
• Stefan Rebenich: Theodor Mommsens «Römische Geschichte». In: Elke Stein-Hölkeskamp, Karl-Joachim Hölkeskamp (Hrsg.): Erinnerungsorte der Antike. Die römische Welt. Beck, München 2006, ISBN 978-3-406-54682-2, S. 660—676.
• Fritz Sturm: Theodor Mommsen. Gedanken zu Leben und Werk des großen deutschen Rechtshistorikers. Ges. für Kulturhistorische Dokumentation, Karlsruhe 2006, ISBN 3-922596-66-5 (Schriftenreihe des Rechtshistorischen Museums Karlsruhe. Heft 11).
• Theodor Mommsen im Interview über den Antisemitismus. In: Hermann Bahr: Der Antisemitismus. Ein internationales Interview. Hrsg. und mit einem Anhang versehen von Hermann Greive. Jüdischer Verlag im Athenäum-Verlag, Königstein 1979, ISBN 3-7610-8043-3, S. 26-28. (Originalausgabe: Deutsche Zeitung. Wien; dann: Fischer, Berlin 1894; zuletzt: Hermann, Bahr: Kritische Schriften in Einzelausgaben. Hrsg. von Claus Pias. Bd. 3. VDG-Weimar, Kromsdorf 2005, ISBN 978-3-89739-507-7).
• Lothar Wickert: Theodor Mommsen. 4 Bände. Klostermann, Frankfurt/Main 1959—1980.
• Josef Wiesehöfer, Henning Börm (Hrsg.): Theodor Mommsen: Gelehrter, Politiker und Literat. Steiner, Stuttgart 2005, ISBN 3-515-08719-2.

Посилання

• В. В. Бушанський. Моммзен // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Моммзен Теодор // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 330. — ISBN 978-966-439-921-7.

• Theodor Mommsen als «Klassiker der Geschichtswissenschaft» — Момзен як класик історичної науки^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Mommsens Römische Geschichte, Hörbücher gemeinfrei bei LibriVox — аудіокниги
• Mommsens Römische Geschichte, deutsch und englisch, bei Project Gutenberg — Римська історія (нім., анг.)
• Römische Geschichte — Римська історія на приватній сторінці
• Zeitgenössischer Nachruf — некролог
• Phönix aus der Asche Theodor Mommsen und die Monumenta Germaniae Historica; Katalog zur Ausstellung … an der Berlin-Brandenburgischen Akademie der Wissenschaften vom 25. November bis 21. Dezember 2005, Konzeption und Kataloggestaltung von Arno Mentzel-Reuters, Mark Mersiowsky, Peter Orth, Olaf B. Rader. (PDF, 8,32 MB) — каталог виставки, присвяченої Момзену.
• Приватна сторінка родини Момзен: Lebenslauf, Stammbaum, Zitate, Galerie …
• Окремі праці Т.Моммзена в російському перекладі (рос.)
• Моммзен Т. История Рима. — М.: Соцэкгиз, 1936—1941. — Т. 1: До битвы при Пидне. — 1936. — 890 с. (рос.)
• Моммзен Т. История Рима. — М.: Соцэкгиз, 1936—1941. — Т. 2: От битвы при Пидне до смерти Суллы. — М.: Соцэкгиз, 1937. — 446 с. (рос.)
• Jules Flego, ‘Theodor Mommsen: an Enduring Legacy of Rome’s Past’ (MPhil). 2018.