Транстремер, нарівні з Еммануїлем Сведенборгом, Августом Стріндбергом та Інгмаром Бергманом, світовою культурною громадськістю розглядається як один з тих, хто виходить за рамки вузько-національного і становить так зване обличчя національного шведського світосприйняття в загальному світовому та інтернаціональному контексті.
За основною професією — лікар-психолог, працював спочатку у в'язниці для неповнолітніх, згодом — з інвалідами, які втратили працездатність унаслідок трудового каліцтва, ув'язненими і наркоманами. Професійний піаніст.
Почав писати в 13 років. Свій перший збірник віршів «Сімнадцять віршів» (швед.17 dikter) опублікував у 1954 році. У 1993 році видав свою коротку автобіографію «Спогади споглядають на мене» (швед.Minnena ser mig). Інші поети, особливо «політичних» 1970-х, звинуватили Транстремера у відстороненні від власної традиції і політичних процесів. Проте поет працював у межах модерністських, експресіоністських і сюрреалістичних тенденцій в поезіїХХ століття. Його ясні, прості картинки з повсякденного життя і природи показують містичну проникливість універсальних аспектів людського розуму.
На початку 1990-х років був вражений інсультом, від чого у нього відняло праву частину тіла, мову і здатність володіти пером. Але він навчився писати лівою рукою і навіть став виконувати музику для «лівої руки» на фортепіано, часто написану спеціально для нього сучасними західними композиторами.
Томас Транстремер — автор 12 книг віршів і прози. Твори поета перекладено 60 мовами. Його остання робота, збірка віршів «Велика таїна» (швед.Den stora gåtan), була опублікована у 2004 році.
Окрім того, Транстремер був нагороджений Поетичною премією видавництва Бонніер, Міжнародною премією в галузі літератури (Нойштадт), Премією Петрарки (Німеччина), Золотим вінком Струзьких вечорів поезії, Шведською премією Міжнародного поетичного форуму та ін.
Майже все життя провів у місті Вестерос. Останні роки жив разом із дружиною Монікою в Стокгольмі.
Книги
17 dikter (1954) — «Сімнадцять віршів»;
Hemligheter på vägen (1958) — «Тайни на шляху»;
Den halvfärdiga himlen (1962) — «Незавершене небо»;
Klanger och spår (1966) — «Звуки й сліди»;
Mörkerseende (1970) — «Той, хто бачить у темряві»;
Stigar (1973) — «Стежки»;
Östersjöar (1974) — «Східні озера»;
Sanningbarriären (1978) — «Бар'єр істини»;
Det vilda torget (1983) — «Пустельний майдан»;
För levande och döda (1989) — «Живим і мертвим»;
Minnena ser mig (1993) — «Спогади споглядають на мене»;