Сілва Батута

Сілва Батута
Сілва Батута
Сілва Батута у 1969 році
Особисті дані
Повне ім'я	Валтер Машадо да Сілва
Народження	2 січня 1940(1940-01-02)
	Сан-Паулу, Бразилія
Смерть	29 вересня 2020(2020-09-29) (80 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	183 см
Вага	81 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1956–1958 «Сан-Паулу» 8 (0) 1959–1961 «Ботафогу»  ? (?) 1961–1964 «Корінтіанс» 140 (89) 1965–1966 «Фламенго» 79 (48) 1966–1967 «Барселона» 0 (0) 1967 «Сантус»  ? (8) 1968–1969 «Фламенго» 53 (22) 1969 «Расінг» (Авельянеда) 28 (18) 1970–1973 «Васко да Гама» 23 (7) 1973 «Атлетіко Хуніор» 13 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1966 Бразилія 6 (2)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сілва Батута (порт. Silva Batuta, 2 січня 1940, Сан-Паулу^[1] — 29 вересня 2020, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Корінтіанс» та «Фламенго», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

Сілва Батута почав кар'єру у віці 15 років у клубі «Сан-Паулу». Провівши там два сезони, він перейшов на правах оренди в «Бататайс»^[2]. Провівши там півроку, футболіст був проданий в клуб «Ботафогу».

Два роки по тому Батута став гравцем «Корінтіанса», дебютувавши в команді 21 травня 1962 року в матчі з колишньою командою, «Ботафого»^[3]. Там же він отримав від коментатора Жорже Курі своє футбольне прізвисько — Батута, на честь «баттути», палички диригента, що служила для відбивання такту^[4]. У «Корінтіансі» Батута виступав 4 сезони, провівши 143 матчі (у деяких джерелах — 140) і забивши 89 голів.

У 1965 році Сілва перейшов до клубу «Фламенго», який шукав заміну Жерсону^[5]. У першому ж сезоні він допоміг клубу виграти чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро, ставши найкращим бомбардиром команди^[6]. У наступному сезоні він також став найкращим бомбардиром «Фла», забивши 12 голів, але клуб посів друге місце^[7]. У «Фламенго» він також близько подружився з Алміром Пернамбукіньйо^[5], який покинув клуб, після відходу з нього Батути.

1966 року Сілва був куплений іспанською «Барселоною» за 180 тис. доларів із заробітною платою в 20 тис. доларів на рік^[8]. Але в ті роки клуб не мав права заявляти іноземних футболістів, через що гравець виступав за «Барсу» лише в товариських матчах^[9]. Більш того його образив навіть президент клубу, Енріке Льяудет^[en], який сподівався, що незабаром заборона була знята, і сказав гравцю: «Якщо ти не зможеш грати, то я буду використовувати тебе як водія. Завжди хотів чорного шофера»^[8]. Але відміни правила не відбулося, тому Сілва, який прибув до столиці Каталонії в лютому 1967 року, взяв участь лише в 15 товариських матчах, в яких забив вісім голів і у липні 1967 року преса оголосила, що футболіст повернувся до Бразилії, в клуб «Сантос», але там провів лише сезон, в якому клуб виграв чемпіонат штату^[2].

1968 року Сілва знову став гравцем «Фламенго», і в першій грі після його повернення він забив три голи на «Маракані» в матчі з «Крузейро» в присутності 180 тис. глядачів^[10] і того ж року форвард втретє став найкращим бомбардиром «Фла», 11 разів вразивши ворота суперників у чемпіонаті Ріо^[11]. Всього гравець виступав там півтора року, забивши за клуб, в цілому, 68 голів в 132 іграх^[2].

У 1969 році Батута став гравцем аргентинського «Расінга» (Авельянеда). Перший гол за клуб він забив у матчі з «Естудіантесом», а всього забив за клуб 18 голів у 28 матчах, з яких 14 в Метрополітано, завдяки чому він став найкращим бомбардиром турніру^[9].

Повернувшись до Бразилії, Батута став гравцем клубу «Васко да Гама», з яким став чемпіоном штату Ріо. Він грав в оренді в «Ботафого» і «Ріо-Негро» з Манауса, а потім повернувся в «Васко»^[12].

Згодом футболіст перейшов в Колумбійський « Атлетіко Хуніор», а завершив кар'єру в венесуельській команді «Тікіре Канаріас» в 1975 році^[5]. Потім Валтер працював тренером і помічником головного тренера во «Фламенго», а також скаутом клубу.

Виступи за збірну

14 травня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в грі проти збірної Уельсу, в якій забив перший гол за Бразилію. Влітку того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у одному матчі проти Португалії (1:3)^[13], а його команда сенсаційно не вийшла з групи.

Після «мундіалю» за збірну більше не грав. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 1 рік, провів у її формі 6 матчів, забивши 2 голи.

Титули і досягнення

Командні

• Переможець Ліги Пауліста (2):

«Сан-Паулу»: 1957

«Сантус»: 1967

• Переможець Ліги Каріока (2):

«Фламенго»: 1965

«Васко да Гама»: 1970

Особисті

• Найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини: Метрополітано 1969 (14 голів)

Особисте життя

У 1995 році закінчив юридичний факультет UNISUAM. В останні роки він працював бібліотекарем у штаб-квартирі «Фламенго»^[14].

У 2020 році Батута був госпіталізований в лікарню Про-Кардіаку в байрро Ботафогу, будучи хворим на COVID-19. Він помер через 10 днів 29 вересня 2020 року на 81-му році життя у місті Ріо-де-Жанейро.^{[15][16][17][18]}.

Батута був одружений. З дружиною Мартою вони відзначили в 2014 році 50-річну річницю шлюбу. У них троє дітей^[5], сини Валтер та Воллес також стали футболістами.

Примітки

1. Entrevista com o escritor Marcelo Schwob – Autor da biografia de Silva Batuta. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 31 травня 2015. [Архівовано 2015-02-05 у Wayback Machine.]
2. Silva, ou silva batuta [Архівовано 2015-09-25 у Wayback Machine.]
3. Craques do passado-Walter Machado da Silva
4. Silva … uma batuta que comandava alegria
5. Silva, o Batuta
6. Rio de Janeiro Championship 1965
7. Rio de Janeiro Championship 1966
8. Enrique llaudet contrata un chofer negro
9. 75 anos de Silva Batuta, o unico brasileiro artilheiro do argentinao
10. Batuta: «O Flamengo e tudo para mim»
11. Rio de Janeiro Championship 1968
12. Silva
13. Seleção Brasileira 1964-1966. www.rsssfbrasil.com. Процитовано 19 листопада 2020.
14. Silva Batuta: uma história de sucesso. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
15. Morre Silva Batuta, ex-atacante do Corinthians e ídolo do Flamengo
16. Morre Silva Batuta, ex-atacante de Corinthians, Flamengo e Vasco … — Veja mais em https://www.uol.com.br/esporte/futebol/ultimas-noticias/2020/09/30/morre-silva-batuta-ex-atacante-de-corinthians-flamengo-e-vasco.htm?cmpid=copiaecola
17. Ídolo do Flamengo, Silva «Batuta» morre no Rio aos 80 anos
18. Ídolo do Flamengo, ex-atacante Silva 'Batuta' morre por causa da Covid-19

Посилання

• Сілва Батута на сайті ФІФА (англ.)

• Сілва Батута на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Сілва Батута на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Сілва Батута на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»