Пратітья самутпада

У перекладі на:;
Англійську:	dependent arising
Палі:	paticca-samuppāda
Санскрит:	प्रतीत्यसमुत्पाद; pratītya-samutpāda
Китайську:	緣起 ; Yuánqǐ
Японську:	縁起 ; Engi
	Портал Буддизм;

З усіх речей, що виникають з причини,
Татхаґата (Будда) пояснив їхню причину;
І як вони приходять до свого кінця, про це він також розповідає,
Таке вчення Великого Відлюдника.
— Арахант Ассаджі ^[1]

Праті́тья самутпа́да — це принцип причинності, як речі виникають залежно від причини, і є одним з центральних вчень буддизму.^[2] Вчення про залежне виникнення стосується як причинності як базового принципу, так і ланцюга взаємозалежного виникнення, що показує, як невігластво призводить до безперервного переродження.^[3]^[4]

Причинність

Взаємно залежне виникнення є логічним розвитком принципу причинності. У буддизмі це коротко описується наступним чином:

Коли це є, то є і те.
З виникнення цього виникає виникнення того.
Коли цього немає, немає і того.
З припинення цього приходить припинення того.

Ця причинність є основою всього існування. Всі зумовлені явища у всесвіті виникають з інших явищ, а тому є тимчасовими й порожніми, без сутнісного і незмінного «я». Нірвана — єдине безумовне явище, яке не підлягає причинно-наслідковим зв'язкам.

Інтерпретація

Принцип залежного виникнення має кілька філософських наслідків.

Як онтологічний принцип (тобто як метафізична концепція про природу існування), він стверджує, що всі явища виникають з інших явищ, що існували раніше, і, своєю чергою, теперішні явища зумовлюють майбутні явища. Таким чином, все, що існує у світі, було породжене причинами та умовами.^[5] Традиційно це також пов'язано з вченням про переродження, а також про те, що переродження відбувається без фіксованого «я» чи вічної душі, але як процес, зумовлений різними явищами та їхніми взаємозв'язками.^[5]
Як феноменологічний або психологічний принцип, він стосується роботи розуму і того, як виникають страждання, потяги та ідея «Я». Він може стосуватися того, як різні психічні стани обумовлюють один одного в часі, або як різні психічні явища обумовлюють один одного в один момент часу.^[6]
Як епістемологічний принцип (тобто як теорія про знання), вона стверджує, що не існує постійних і стабільних речей (хоча нірвану іноді можна розглядати як виняток).^[6] Оскільки все має залежне походження, ніщо не є постійним (анікка) і ніщо не має повністю незалежного «я» або сутності (анатта).^[7] Отже, всі явища і переживання позбавлені незалежної ідентичності.^[8] У різних традиціях це тісно пов'язане з доктриною порожнечі (санскр. śūnyatā).^[9]

Ланцюг взаємозалежного виникнення

У ланцюжку взаємозалежного виникнення Будда обговорює причину страждання. Ланцюжок показує, який стан передує стражданню. Зрештою, це призводить до висновку, що невігластво (незнання або помилкове знання) спричиняє страждання, і що якщо немає невігластва, то не може бути й страждання. Це і є метою буддійського шляху.

Дванадцятикратний ланцюжок

У Трипітаці згадується кілька ланцюжків, що різняться за кількістю. Найвідомішим є 12-кратний ланцюг причин^[6]^[10], який виглядає наступним чином:

Причина	Пояснення
1. Невігластво	Неправильне знання (Авідья)
2. Психічні утворення	Сакгари^[en]: хвилювання, наміри
3. Свідомість	Віджняна
4. Ім'я і форма	Розум і тіло, або п'ять скандг
5. Шість почуттів^[fr]	бачити, чути, відчувати (дотик), нюх, смак, інтелект
6. Контакт	Зближення свідомості, органу чуття та об'єкта чуття
7. Сприйняття і відчуття	Пізнання і оцінка відчуття: приємне, нейтральне або неприємне.
8. Бажання і прагнення
9. Прихильність і прив'язаність
10. «Становлення»	набуття чи прийняття ідентичності
11. Народження
12. Старість і смерть

Цей ланцюжок причин іноді розглядають у «прямому», а іноді у «зворотному напрямку. У прямому напрямку ми починаємо з невігластва і розглядаємо, як воно призводить до (зрештою) старості й смерті. Зворотний напрямок починається зі старості та смерті й розглядає, що їх спричиняє. Цей напрямок повернення вперше використав Будда, пізніше він також використовував напрямок вперед.

Дев'ятикратний ланцюг

У дев'ятикратному ланцюгу свідомість є першим (або останнім) кроком, і стверджується, що свідомість і нама-рупа мають один одного як передумови. Нове людське існування виникає, коли свідомість входить в утробу матері і з'єднується з присутнім там ембріоном^[11]. Це відповідає пізнішим вченням, таким як Йогакара, в якому алія-віджняна є носієм кармічного насіння і є сполучною ланкою між двома існуваннями. Але це також сприяло появі ідеї татхаґатаґарби і Будди-природи, в якій свідомість постає як безумовне явище.^[12]

Див. також

Примітки

↑ Mv I.23.5: Upatissa-pasine. web.archive.org. 18 листопада 2005. Архів оригіналу за 18 листопада 2005. Процитовано 4 жовтня 2023.
↑ Dictionary | Buddhistdoor. www2.buddhistdoor.net. Процитовано 4 жовтня 2023.
↑ pratītya-samutpāda. Oxford Reference (англ.). doi:10.1093/oi/authority.20110803100342847. Процитовано 4 жовтня 2023.
↑ Пратітья-самутпада. Філософія і Релігієзнавство (ru-RU) . 22 листопада 2019. Процитовано 4 жовтня 2023.
↑ ^а ^б Williams, Paul (2002), Buddhist Thought, Taylor & Francis, Kindle Edition. p. 64
↑ ^а ^б ^в Schumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka. Pagina 89
↑ Harvey, Peter (5 липня 2001). Buddhism (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 242—244. ISBN 978-1-4411-4726-4.
↑ Billington, Ray (4 січня 2002). Understanding Eastern Philosophy (англ.). Routledge. с. 58—59. ISBN 978-1-134-79348-8.
↑ Laumakis, Stephen J. (21 лютого 2008). An Introduction to Buddhist Philosophy (англ.). Cambridge University Press. с. 113—115. ISBN 978-1-139-46966-1.
↑ Mahatanhasankhaya Sutta: The Greater Craving-Destruction Discourse. www.accesstoinsight.org. Процитовано 4 жовтня 2023.
↑ Schumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka. Pagina 89-92
↑ Kalupahana, David J. (1992), A history of Buddhist philosophy, Motilal Banarsidass Publishers, p. 124-125

Література

Пратітья самутпада // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Schumann, Hans Wolfgang (1997), Boeddhisme. Stichter, scholen en systemen. Rotterdam: Asoka
Kalupahana, David J. (1992), A history of Buddhist philosophy. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers Private Limited