Перевальський район (до 1966 — Комунарський) — колишній район на південному заході Луганської областіУкраїни. Районний центр — Перевальськ. Район утворений 1939 року. Площа району — 0,8 тис. км² (3 % від території області)[2], після змін 2014 року — 0,72 тис. км² (2,7 %). Населення — 71,4 тис. осіб, станом на 1 серпня 2013 року, в межах території 2013 року.
Корисні копалини: кам'яне вугілля[3][2][2]. Його запаси обчислюються десятками мільйонів тонн. Переважну більшість (98,6 %) складає енергетичне вугілля, 1,4 відсотки — коксівне. Крім того, надра району мають поклади пісковиків, також існує велика кількість промислових відходів, накопичених у шахтних териконах та відвалах, які можуть бути використані в будівництві.
Клімат помірно континентальний (посушливе літо та прохолодна зима). Пересічна температура січня -7,5 °C, липня +21,2 °C[3]. Період з температурою понад +10 °C становить 169 днів[3]. Середня норма атмосферних опадів — 500 мм на рік. Максимум припадає на теплий період року[3]. Висота снігового покриву 18-20 см. Район лежить в межах недостатньо вологої, дуже теплої агрокліматичної зони[3].
Гідрографічна мережа району представлена річками басейну Сіверського Дінця: Лозова з Калиновою та Біла (притоки Лугані)[2]. Річки течуть на північний схід. Для місцевих потреб споруджено Ісаківське водосховище (294 га), 12 ставів із загальною площею водної поверхні 298 га[3]. Запаси поверхневих та підземних вод складають 105 водоймищ (під водою знаходиться 0,75 % площі району). Але за запасами водних ресурсів район належить до недостатньо забезпечених. Напруженим залишається становище з очищенням стічних вод, — за скиданнями забруднених стічних вод район належить до найнеблагонадійніших.
З ґрунтів найпоширеніші чорноземи типові та звичайні, середньо- та малогумусові, середньопотужн[3]. Згідно з технічною документацією оцінки земель по бонітету ґрунту середній показник в районі становить 33 одиниці (по області 40 одиниць).
Рослинність типово степова — типчаково-ковилова, різнотравна, лучно-степова[3]. Загальна площа природних лісів і штучних лісових насаджень — 5,6 тис. га [3]. Серед деревних порід переважають дуб, ясен, берест, клен татарський[3].
У 1721 році Бахмутські солевари на чолі з Микитою Вепрейським та Семеном Чирковим знаходять пласти вугілля близько с. Городище. До кінця XIX століття декілька геологічних експедицій досліджують надра краю. У середині XIX ст. діють дрібні вугільні копальні. Тільки з останньої третини XIX ст. розпочався промисловий підйом: будується Катерининська залізниця (1884), металургійний завод ДЮМО в Алчевську (1896), перші шахти № 1-2 на околицях с. Селезнівка — Селезнівський рудник Мсциховського, рудники Юмашева, Конжукова, Толстікова. З 1913 року працює шахта «Перевальська» (тоді Ольговєровський рудник), з 1911 року — шахта імені Артема (Катерининський рудник).
Радянська влада вперше прийшла до району в жовтні 1917 року. За радянської влади будуються нові шахти: імені Сталіна (1935), № 25, 2-біс, по селах створюються комітети незаможників, колгоспи. Стахановський рух підтримали гірники шахт — Леонтій Валейников у вересні 1935 року на шахті ім. Сталіна на вибійному молотку зробив за робочу зміну 8 норм.
Район був у німецькій окупації з липня 1942 року по вересень 1943 року. Близько 22 тис. пішло на фронт і майже половина не повернулася звідти. Сотні були на каторзі у Німеччині.
Перевальський район було утворено 1939 року[2] без визначення районного центру (ця ситуація тривала з 1939 р. до 1956 р.!).
20 лютого 1956 р. Голова Виконкому Ворошилівської райради депутатів трудящих В. Перепелиця та секретар Ворошилівського РК КПУ А. Григор'єв звернулися до центральних органів влади з листом, в якому зазначали, що Ворошилівський район був утворений в 1939 р. без визначення райцентру, але райцентр дислокувався на території м. Ворошиловська. Однак у вересні 1954 р. райком КПУ переїхав до нової будівлі в м. ім. Паризької Комуни. З огляду на це автори листа просили перенести райцентр до м. ім. Паризької Комуни.
Станом на 1988 рік, населення району становило 101,1 тис. осіб, з якого міського — 93,0 тис. осіб[3]. На території району 3 міста (Артемівськ, Зоринськ, Перевальськ), 10 селища міського типу (Байрачки, Бугаївка, Городище, Комісарівка, Михайлівка, Селезнівка, Фащівка, Центральний, Чорнухине, Ящикове) та 26 сільських населених пунктів[3].
Населення становить
71 444 (на 1 серпня 2013)
82 800 (на 1 січня 2004)
Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:[7]
За радянських часів в господарстві району провідне місце належало вугільній промисловості. Провідні галузі економіки та їх питома вага у валовій продукції:
За радянських часів спеціалізацією рослинницької галузі сільського господарства району було вирощування зернових (озима пшениця, ячмінь, кукурудза) та овочевих культур (помідори, огірки), багаторічних трав[3]. Тваринницька галузь спеціалізувалась на вирощуванні пташиного м'яса та яєць (птахівництво, скотарство м'ясного напряму)[3]. У 1980-х роках на землях району господарювало 10 радгоспів, у тому числі 2 птахофабрики, 2 птахорадгоспи, 3 птахоплемрадгоспи, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія[3][2].
Сфера послуг
Поштові послуги в районі надає Перевальська дирекція поштового вузла зв'язку, яка є філією українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». До її складу входять 27 відділень зв'язку.
Послуги електрозв'язку в районі надає ВАТ «Укртелеком» (послуги телеграфного, міжміського, міжнародного, міського та сільського зв'язку дротового мовлення). Забезпеченість населення телефонними номерами — 17 одиниць на 100 сімей.
Автомобільні шляхи (станом на 1990 рік) — 289 км, з яких майже всі з твердим покриттям[3]. Районом проходить низка важливих автошляхів, серед них E40М03 та E50М04. Усі автошляхи району поділяються за значимістю на:
загальнодержавного значення — 41,3 км,
місцевого значення — 223,5 км, в тому числі
територіальні — 17,4 км,
районні — 137,3 км,
сільські — 68,8 км.
Кількість автомобільних мостів — 25 (загальною довжиною 501 м), в тому числі 2 шляхопроводи (43,39 м), 2 територіальні (103 м), 15 районних (197 м) та 5 сільських мостів (86 м).
З 1962 року по 2008 рік існувала тролейбусна лінія Алчевськ — Перевальськ (9,8 км), яка, окрім міжміських перевезень, виконувала функції міського транспорту Перевальська.
Культура
У районному центрі створено і функціонує краєзнавчий музей, музей історії Чорнухиного, _ центрів культури і дозвілля, клубних закладів (за часів УРСР 4 палаци, 7 будинків культури та 22 клуби), _ школи-мистецтв, _ бібліотек (за часів УРСР 31), за часів УРСР діяв кінотеатр та 16 кіноустановок[2].
За радянських часів у районі було створено Перевальський вечірній гірничий технікум, 5 професійно-технічні училища (Перевальськ, Комісарівка)[3][2]. Середню і спеціальну освіту надавали 38 загальноосвітніх шкіл, 2 музичні і 2 спортивні школи[2].
Районна газета «Народна трибуна» від 1941 року виходить щотижня тиражем 7200 екземплярів (видавці та засновники — Перевальська районна рада та трудовий колектив редакції)[2]. З 1954 року виходила газета шахти імені Артема в Артемівську — «Артемовець», що за часів незалежності змінила назву на «Артемовські зорі».
Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Д. : УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
.svg){kind=small}
.jpg)
_%D0%B8_%D0%98._%D0%A2._%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2._1965_%D0%B3.jpg){kind=link}
