PROFILBARU.COM

	Сергій Коршунов
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Олександрович Коршунов
Народження	8 жовтня 1928
	Москва
Смерть	12 грудня 1982 (54 роки)
	Москва
Поховання	Кузьмінське кладовище
Зріст	175 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	центральний, правий нападник;; напівсередній нападник (інсайд)
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 2006.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коршунов.

Сергій Олександрович Коршунов (рос. Сергей Александрович Коршунов; нар. 8 жовтня 1928, Москва — пом. 12 грудня 1982, Москва) — радянський футболіст і тренер. Нападник «Крил Рад» (Москва), «Динамо» (Москва), ЦБРА (Москва) і «Динамо» (Київ).

Життєпис

Кар'єра гравця

У футбол почав грати в 1944 році в юнацькій команді СЮП (Стадіон юних піонерів, Москва).

У 1946—1948 роках грав у «Крилах Рад» (Москва), що виступав у найвищому дивізіоні СРСР. Упродовж 1949—1953 — гравець ВПС (Москва). Коли в травні 1953 року клуб розформували, дограв сезон у «Динамо» (Москва).

У сезоні 1954 виступав за ЦБРА (Москва), 1955—1956 — «Спартак» (Москва). У першостях 1956—1957 грав за «Динамо» (Київ), входив до складу команди УРСР на Спартакіаді народів СРСР 1956 (3-є місце).

Закінчував кар'єру (1958—1960) у «Металургу» (Запоріжжя), що виступав у класі «Б», з вересня 1959 року був гравцем-тренером.

Тренерська діяльність

Після першості 1960 завершив ігрові виступи за «Металург» (Запоріжжя) та увійшов до тренерського штабу команди. Переміг з командою в українській зоні класу «Б» 1960 року, але в перехідних матчах за право грати в класі «А» з «Шахтарем» (Сталіно), що посів останнє місце в класі «А», поступився (1:0 удома, 0:2 в гостях). Улітку 1961 року призначений головним тренером «Металурга».

Закінчив Вищу школу тренерів у Москві.

З літа був головним тренером «Локомотива» (Гомель), що посів останнє (18-е) місце в другій групі класу «А» 1963, головним тренером «Карпат» (Львів), з якими посів 10 місце у тій же лізі в сезоні 1964, а в 1965—1966 роках був начальником «Карпат».

У сезоні 1970 був наставником «Будівельника» (Ашхабад), з яким посів останнє місце в першій групі класу «А» (перша ліга). У першій половині чемпіонату 1971 очолював «Спартак» (Орджонікідзе).

Довго і продуктивно працював у друголіговому клубі «Даугава» (Рига) — після приходу на посаду головного тренера в 1973 році команда три сезони поспіль фінішувала в першій трійці, але щоразу вилітала в боротьбі в міжзональному турнірі. У сезоні 1975 команда нарешті перемогла у перехідному турнірі, вийшовши до першої ліги, за що тренер отримав звання заслуженого тренера Латвійської РСР, але в першій лізі 1976 «Даугава» посіла передостаннє, 19-е місце й повернулася до другої ліги.

Досяг успіхів на міжнародному рівні зі збірними Радянського Союзу різних вікових груп. У 1977 році був головним тренером юніорської збірної СРСР, готував її до першості світу, але через начебто схильність до вживання спиртного йому заборонили поїхати на юніорський чемпіонат світу 1977, який у підсумку команда СРСР виграла. Головний тренер юнацької збірної СРСР у 1978—1979 роках, з якою виграв турнір УЄФА 1978 (чемпіонат Європи серед юнацьких команд), а з юніорською збірною здобув срібні медалі на чемпіонаті світу 1979.

У 1981—1982 роках тренував другу збірну СРСР, збірну клубів СРСР.

Молодший брат, Анатолій Коршунов, також був відомим футболістом, грав за московські «Динамо» та «Спартак», а племінник Андрій Коршунов тренував дитячі футбольні команди^[1].

Титули та досягнення

Гравець

Кубок СРСР: 1953
віце-чемпіон СРСР: 1955
у списку 33 найкращих: 1953 — № 3 (неофіційна класифікація)

Тренер

Чемпіон Європи (U-18): 1978

Примітки

↑ Коррупция в футболе. Детского тренера Андрея Коршунова увольняют за его «наболевшее» интервью (corrupcia.net, 16.07.2010) [Архівовано 13 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

Мультимедійна енциклопедія ФК «Динамо» Київ
Статистика гравця на КЛІСФ (рос.)
Три стаканчика на Гоголевском (sport-ru.narod.ru) [Архівовано 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

Нисенбойм Э., Расинский В. «Спартак» Москва. Официальная история 1922—2002. — Москва, 2002. — С. 681.
Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963—2005 рр.). — Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. — С. 5–6.