Вихованець групи підготовки донецького «Шахтаря». Перший тренер - Євген Якович Шейко. Після закінчення школи став грати за дубль «гірників». Під час служби в армії грав у складі СКА (Київ) у другій лізі чемпіонату СРСР. Після армії повернувся в «Шахтар», де ще рік програв в дублі. У 1976 році перейшов у команду другої ліги «Новатор» (Маріуполь). Через півтора року перейшов у клуб першої союзної ліги - запорізький «Металург». У «Металурзі» грав з 1977 по 1984 рік на позиції крайнього атакуючого півзахисника - крайнього нападника[1].
Кар'єра тренера
Після завершення ігрової кар'єри з 1985 по 1987 роки очолював ДЮСШ міста Дніпродзержинська. У 1987 році повернувся в Запоріжжя, на посаду помічника головного тренера в «Торпедо». Працював під керівництвом Йожефа Беца, Євгенія Лемешка, Матвієнка, Маслова. З «Торпедо», який втратив місце у вищій лізі, пішов до Олександра Іщенка в кіровоградську «Зірку», де пропрацював два роки[1].
У 2000 році Мирон Маркевич забрав тренера в Запоріжжя. Після відставки Маркевича працював головним тренером «Металурга» у вищій лізі[1]. Всього за чотири тури Атаманюк не зміг добути жодного очка, а різниця забитих та пропущених м'ячів склала 1:7[2].