Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина — колишній кондомініум, формально створений після анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1908 році, а фактично — після її окупації в 1878 році відповідно до умов Берлінського трактату.
7 жовтня 1908 року Австро-Угорщина анексувала територію Боснії і Герцеговини, що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878 року. Через анексію виникла Боснійська криза.
Хоча австро-угорські окупаційні війська швидко зламали початковий збройний опір під час захоплення Боснії і Герцеговини, все ж залишалася напруженість в деяких районах країни (зокрема у Герцеговині) і відбувалося масове мухаджирство мусульман. Проте стану відносної стабільності було досягнуто досить швидко і австро-угорська влада була в змозі провести соціальні та адміністративні реформи, які були покликані зробити з Боснії і Герцеговини «зразкову колонію». З метою протидії зростанню південнослов'янського націоналізму Габсбурги багато зробили для кодифікації законів, введення нової політичної практики і в цілому модернізації.
Австро-Угорський уряд мав на меті створення плюралістичної і багатоконфесійної боснійської нації. Імператорський міністр фінансів та Віденський керманич Боснії Беньямін фон Каллаї сприяв бошняйству (босн. Bošnjaštvo) — політиці, спрямованій на формування у народу Боснії «відчуття, що вони належать до великої і могутньої країни»,[3] і розглядав боснійців як «боснійців з єдиною мовою і розділених на три релігії з рівними правами.»[4][5] Політики намагалися ізолювати Боснію і Герцеговину від іредентизму сусідів (православних в Сербії, католиків в Хорватії і мусульман в Османській імперії) та звести нанівець концепцію хорватської та сербської державності, які вже поширилися на Боснію і Герцеговину, особливо на католицькі і православні громади з сусідніх Хорватії та Сербії в середині XIX століття.[5] Після смерті Каллаї ця політика була забута і у другій половині 1910-х націоналізм був центром боснійської політики, з національними політичними партіями, що відповідають трьом групам, домінували на виборах.
Ідея єдиної Південнослов'янської держави (як правило, очікувалося на чолі з незалежним Королівством Сербія) стала найпопулярнішою політичною ідеологією в регіоні в цей час, включаючи Боснію і Герцеговину. Рішення австро-угорського уряду анексувати Боснію і Герцеговину в 1908 році додало напруженості серед націоналістів. Політична напруженість призвела до вбивства Франца Фердинанда 28 червня 1914 року; ця подія призвела до спалаху Першої світової війни. Хоча деякі боснійці загинули на службі в арміях різних воюючих держав, власне Боснії і Герцеговині вдалося пережити війну практично без втрат.