Клаудіо Коутіньйо

Клаудіо Коутіньйо
Особисті дані
Народження	5 січня 1939(1939-01-05)
	Дон-Педріту, Бразилія
Смерть	27 листопада 1981(1981-11-27) (42 роки)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство	Бразилія
Позиція	захисник
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1971–1973 «Васко да Гама» 1976 Бразилія (олімп.) 1976–1977 «Фламенго» 1977–1980 Бразилія 1978–1980 «Фламенго» 1981 «Лос-Анджелес Ацтекс»
** Тільки на посаді головного тренера.

Клаудіо Коутіньйо (порт. Cláudio Coutinho, 5 січня 1939, Дон-Педріту — 27 листопада 1981, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футбольний тренер.

Біографія

Ранні роки

Клаудіо Коутіньйо народився в Дон-Педріту. Коли йому було 4 роки, його сім'я переїхала в Ріо-де-Жанейро. У тодішній столиці країни Коутіньйо почав військову кар'єру, вступивши у військове училище, і дослужився до звання капітана артилерії. Одночасно з військовою спеціальністю Коутіньйо, що виявляв велику увагу до спорту, навчався в армійській школі фізичного виховання. У 1968 році Коутіньйо був обраний представником школи для виступу перед Конгресом в США. У Сполучених Штатах Коутіньо познайомився з Кеннетом Купером, автором знаменитого методу визначення фізичного стану спортсменів. Після виступу вперед Конгресом, Коутіньйо був запрошений працювати в лабораторії НАСА, де він був в числі групи, що визначала стан космонавтів і льотчиків-випробувачів в стресових для організму ситуаціях. Потім він продовжив освіту в Європі, захистивши кандидатську дисертацію в університеті міста Фонтенбло.

Початок тренерської роботи

1970 року Коутіньйо був узятий у складі делегації збірної Бразилії з футболу на тогорічний чемпіонат світу. На «мундіалі» Коутіньйо відповідав за фізичний стан гравців, застосовуючи метод Купера. Після чемпіонату світу, виграного бразильцями, Коутіньйо пропрацював головним тренером клубу «Васко да Гама», а також був координатором збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1974 року. 1976 року Коутіньйо очолив олімпійську збірну Бразилії, яку привів до 4-го місця на Олімпіаді 1976 року. У тому ж році він очолив «Фламенго».

Збірна Бразилії

У 1977 році, після низки невдач головного тренера першої збірної Бразилії, Освалдо Брандао, головним тренером команди був призначений Коутіньйо. Новий головний тренер почав з «європеїзації» гри бразильців, до того заснованої на індивідуальній майстерності гравців команди. Головним для Коутіньйо стала ігрова дисципліна і універсальність гравців, оскільки це був час «тотального футболу» збірної Нідерландів^[1], а також «ponto futuro», коли гравці рухаються без м'яча, щоб будь-який з них міг його отримати в потрібний момент. Першим з бразильців-зірок постраждав Шикао, який через недостатню дисципліну був виключений з команди. На чемпіонаті світу 1978 року бразильці страждали від нестачі взаєморозуміння між Зіко і Рейналдо, головних «конструкторів» атак збірної. Після матчів групового етапу в управління командою був змушений втрутитися президент Бразильської конфедерації футболу, який ввів в команду трьох гравців, які допомогли здолати Перу і на рівних зіграти з Аргентиною. Вирішальний матч за вихід у фінал бразильці проводили з Польщею і виграли 3:1, але Аргентинці, які проводили гру пізніше і знали, скільки треба було забивати, переграли Перу 6:0. За відомостями преси та відгуками деяких гравців команди, футболісти Перу матч «здали»^[2][3][4][5]. В результаті бразильці, які єдині на чемпіонаті не програли жодного матчу, були змушені грати матч за 3-е місце з Італією. Після турніру Коутіньйо сказав: «Ми були моральними переможцями цього чемпіонату». Після того як команда несподівано вилетіла у півфіналі Кубка Америки 1979 року від Парагваю, Коутіньйо 31 жовтня пішов зі збірної Бразилії, попутно звинувативши пресу і футбольну громадськість Бразилії в загальному невдалому результаті. Під керівництвом Коутіньйо збірна Бразилії провела 45 ігор.

Останні роки

Коутіньо повернувся у «Фламенго» і двічі поспіль зробив команду чемпіоном штату Ріо-де-Жанейро, а 1980 року привів клуб до перемоги в чемпіонаті Бразилії. У 1981 році Коутіньйо посварився з керівництвом клубу і вирішив покинути команду, перейшов у клуб з США «Лос-Анджелес Ацтекс»^[6][7]. У тому ж році Коутіньйо, займаючись дайвінгом, шанувальником якого він був, потонув біля пляжу в Іпанемі, Ріо-де-Жанейро^[8]. У нього залишилися дружина і двоє дітей.

Титули і досягнення

• Чемпіон Бразилії (1):

«Фламенго»: 1980

• Переможець Ліги Каріока (2):

«Фламенго»: 1978, 1979

• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1978

Примітки

1. Vickery, Tim (1 липня 2010). When the Dutch led the way. BBC. Архів оригіналу за 10 Листопада 2020. Процитовано 2 червня 2018.
2. Аргентина: Діти Пекермана. Архів оригіналу за 6 Березня 2016. Процитовано 19 Березня 2021.
3. Ставки на скандали тримають ЧС напоготові. Архів оригіналу за 5 Червня 2009. Процитовано 19 Березня 2021.
4. Корупційні скандали у футболі. Архів оригіналу за 19 березня 2007. Процитовано 21 жовтня 2009.
5. Рекорди і досягнення 2-го туру. Архів оригіналу за 11 Серпня 2017. Процитовано 19 Березня 2021.
6. Los Angeles Aztecs 1974—1981. Архів оригіналу за 18 Січня 2022. Процитовано 19 Березня 2021.
7. Archived copy. Архів оригіналу за 11 липня 2010. Процитовано 1 серпня 2010.
8. Sem medo, filha de Cláudio Coutinho encara prova de natação no mar. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 19 Березня 2021.

Посилання

• Клаудіо Коутіньйо на сайті ФІФА (англ.)

• Клаудіо Коутіньйо на сайті transfermarkt.com (англ.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»