Каплиця Покрови Пресвятої Богородиці Святого Тарасія на батьківщині Шевченка в Моринцях
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каплиця (значення).
Капли́ця — невелика молитовна будівля — церква без вівтаря, у великих церквах — частина церкви, присвячена фундатору чи святому. На цвинтарях, над входом до склепів, слугувала надгробним пам'ятником. В сучасній Україні новоутворена релігійна громада, як правило, споруджувала спершу тимчасову каплицю, а пізніше, зібравши між собою достатньо грошей, — уже храм.
Капличка біля храму у Івано-Франківську
Етимологія
Слово каплиця походить через пол.kaplica від лат.capella[1] — зменшувальної форми слова cappa («плащ-накидка з каптуром»). Буквально — «маленький плащ». З латинського слова походять і англ.chapel, нім.Kapelle, фр.chapelle[2].
Легенда говорить, що вояк на ім'я Мартин, зустрівши жебрака, розрізав своє одіяння надвоє і віддав тому половину. Собі він залишив лише верхню частину одягу з каптуром. Жебраком виявився сам Ісус Христос і Мартин, увірувавши в нього, став спочатку ченцем, потім абатом, і нарешті, єпископом. Половина плаща святого Мартина Турського стала священною реліквією і власністю франкських королів. Вони брали її зі собою у військові походи, де вона перебувала у спеціальному наметі, який стали називати «capella»[2].
Розміщення каплиць
Сучасна каплиця може бути частиною більшої релігійної структури чи комплексу, такої як церква, синагога або частиною світської установи, такої як лікарня, аеропорт, університет, тюрма, військова частина чи поховальний заклад; іноді каплиці обладнують на борту військового чи цивільного корабля, або це може бути окрема споруда, інколи з власною ділянкою землі. В армії є каплиці для використання військовими особами, як правило, на чолі з військовим капеланом. В історичному плані, каплиці були місцем богослужіння, які мали другорядне значення, не були головною турботою місцевого парафіяльного священика або які належали приватним особам або установам. Більші церкви мали один чи більше другорядних вівтарів, котрі називалися каплицями. Хоча під каплицею ми частіше розуміємо християнське місце богослужіння, вони були також у єврейських синагогах.
В різних країнах і релігіях значення слова може змінюватися. Поза-конфесійною чи над-конфесійною каплицею іноді називають «кімнати богопізнання», які можна знайти у багатьох лікарнях, аеропортах і навіть ООН.
В Україні характерними місцями спорудження каплиць є:
Роздоріжжя в населених пунктах та поза ними; при в'їзді/виїзді з міста/села; на полях, на межах земельних володінь;
Цвинтарі — для відспівування покійників; також фамільні каплиці значних родин, де могли бути також поховані члени родини;
Монастирі та медичні заклади при монастирях;
Навчальні заклади, особливо релігійного спрямування або при церквах, монастирях;
Джерела, криниці, особливо ті, які вважались цілющими, а також унікальні природні комплекси;
Печери, скелі, підземні порожнини, інші характерні місця поселення схимників, відлюдників; природні схованки;
Місця паломництва, відпустів, святі місця, місця чудесних подій;
Поховання значних особистостей;
Місця битв, місця слави, місця пам'яті про жертв — напр. голодомору, катастроф; а також символічні могили.
Заміська каплиця в стилі ампір, Реджо Емілья, Італія
Сикстинська каплиця
Одна з найвідоміших каплиць світу знаходиться в Ватикані. Це Сикстинська каплиця. Побудована як домова церква римських пап на замовлення папи римського Сикста Четвертого у 1473—1481 роках архітектором Джорджі де Дольчі. Прямокутне приміщення без внутрішніх стовпів-опор слугує нині для проведення Конклавів — нарад з виборів нового папи.
.JPG)
.jpg)
