Його ім'я в польській історіографії увійшло, як Владислав III Варненчик, тобто Владислав III Варненський. Так його прозвали через його загибель у Битві під Варною.
Королівський титул
Повний титул Владислава III Варненчика:
лат.Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.
укр.Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Помор'я, володар і спадкоємець Русі.
Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської[4]. У 1434 році, після смерті батька, дев'ятирічний Владислав став польським королем (наймолодший король за всю історію Польщі); до досягнення повноліття регентом при ньому був краківський єпископ Збігнєв Олесницький.
У 1443 році виступив у хрестовий похід проти османів. Попри початкові успіхи, 10 листопада 1444 об'єднане європейське військо під командуванням Владислава, зазнало жорстокої поразки в битві під Варною від армії османського султана Мурада II. Король, якому напередодні виповнилося 20 років, загинув у бою[4]. Його голову Мурад II зберігав як воєнний трофей у скляній посудині; тіло так і не було знайдено. Після цього кілька десятиліть ходили чутки про те, що Владислав вижив у битві й вів відлюдницьке життя. Його наступник — молодший брат Казимир IV Ягеллончик — був коронований лише через три роки по смерті Владислава[4].
Особисте життя
Ян Длугош, який особисто знав короля, а також спілкувався з людьми з його оточення, написав, що «схильний Ягеллончик до чоловічих насолод, ані під час першої експедиції проти турків, ані під час другої, яку тоді провадив, коли шаліла війна, коли навколо панував страх і було безліч ворогів при жменьці його військ, коли належало благати милосердя Божого, він, не враховуючи цілком на власну небезпеку і на загрозу цілих військ, не кидав своїх, проти чистоти, огидливих насолод» і кілька речень далі, Длугош пише про нього: «Жоден вік ніколи не бачив і ніколи не побачить більш католицького і святого правителя, який за своїм найвищим благом ніколи не шкодив жодному християнину. […] Нарешті, як святий цар і другий ангел на землі, він прожив вдома і під час війни не заміжнє і дівоче життя.»)[джерело?]
Історики не підтримують тезу про гомосексуальність Владислава. Немає жодної згадки про це серед жодних польських, угорських, чеських, ватиканських або (ворожих королю) австрійських джерел п'ятнадцятого століття.
Владислав III помер у віці 20 років та 10 днів. Він не був одружений і не мав дітей.
Примітки
↑ аб У 1434 році скасував Руський Домен Короля, перетворивши колишнє Королівство Русі на Руську Землю - землі, які будуть в майбутньому реорганізовані у воєводства. Процес завершили його наступники.