3-й окремий мотопіхотний батальйон (3 ОМПБ, в/ч А3414, пп В0111) — формування у складі Збройних сил України, створене як 3-й батальйон територіальної оборони «Воля» з мешканців Львівської області надалі 3 ОМПБ у складі 24 ОМБр.
Про створення добровольчого батальйону на території Львівської області вперше повідомив 18 березня військовий комісар Львівської області, полковник Володимир Щур (позивний Миша)[1][2]. 8 травня 2014 року голова ЛОДА видав розпорядження про організацію роботи з добровільного залучення громадян до вступу на військову службу за контрактом до 3-го батальйону територіальної оборони[3]. Офіційною датою створення батальйону є 30 травня 2014 року[4].
Олександр Поронюк, керівник Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, дав пояснення, чому батальйон отримав саме третій номер:
Нині в області формують так званий 3-й батальйон територіальної оборони Львівської області. Чому його називають третім? Це не означає що його створюють втретє, справа в тому, що останні 10–15 років Україна поділена на зони територіальної оборони, Львівщина ж має №3 у цьому поділі[5].
З обласного бюджету виділили 1 млн гривень. Через бюрократичні перепони на початок серпня освоїли лише 50 % з цих коштів[6].
Першим командиром 3-го БТрО став призначений 15 травня на цю посаду підполковник запасу Андрій Кушнір[7]. 2 жовтня новим комбатом було призначено майора Андрія Ляховича[8]. До цього, він служив заступником командира батальйону.
До складу Львівського батальйону територіальної оборони у травні ввійшли 423 вояки. Після проведення третьої черги мобілізації батальйон доукомплектували ще 203 вояками[9]. З усіма були укладено контракти на три роки[10]. Серед бійців — представники різних верств суспільства. Іван Троцько у мирному житті працював на шахті у Червонограді. За його словами:
Йдеться не про гроші, йдеться про обов'язок і честь. Якщо всі будемо ховатися від війська, хто боронитиме країну, нашу землю, наших жінок і дітей?! Комусь треба одягти військовий однострій, то чому не мені?[11].
У минулому, за його плечима — служба в аеромобільно-десантних військах, миротворчі місії. Після Революції гідності стрілець 1-ї роти рядовий Троцько готовий боронити територіальну єдність України. Усього, до батальйону приєдналися 13 червоноградських шахтарів, для яких їхні товариші по шахті придбали всю необхідну захисну амуніцію: бронежилети, шоломи, тактичні окуляри тощо.
Першочерговими завданнями батальйону були визначені: — охорона та оборона важливих об'єктів інфраструктури Львівщини, шляхів автомобільного та залізничного сполучення, підсилення охорони визначених ділянок кордону України, боротьба з диверсантами, іншими ворожими озброєними угрупуваннями, забезпечення умов для оперативного розгортання військ у випадку потреби тощо.
При формуванні особовий склад батальйону одержав легку стрілецьку зброю: автомати та ручні кулемети. У зоні АТО солдати отримали важкі кулемети та автоматичні гранатомети. Характер бойових дій у секторі «А» змусив вояків 3-го БТрО звернутися у вересні до командування із вимогою доукомплектування батальйону важким озброєнням та бронетехнікою[12].
Упродовж травня-червня солдати батальйону пройшли випробування на стійкість та витривалість під час військового вишколу та бойового злагодження на Яворівському військовому полігоні[10]. За словами підполковника Кушніра, програму навчання особовий склад батальйону перевиконав удвічі:
Часу для навчання багато не буває. Досвід набували швидко і якісно, адже більшість проходила військову службу у Збройних силах та Внутрішніх військах. Навички відновлюються швидко, і вони всіляко допомагали новачкам опановувати армійську справу. ... Батальйон пройшов загальновійськову підготовку з урахуванням досвіду, здобутого в Югославії, Іраку та на сході України. В армії не вивчали такої ситуації, як «зачистка» будинку. Тренування взяті з навчальної програми підготовки спецпідрозділів[7].
У ніч на 4 липня сто бійців батальйону вирушили зі Львова на схід України[13]. Заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Йосиф Ситник закликав солдатів «продовжити славні традиції своїх предків — козаків та бандерівців»[14]. Захисну амуніцію для бійців доставили лише у день виїзду. Солдати розповіли журналістам, що частину амуніції їм довелося купувати за власні кошти[15].
9 липня 2014 року, 3-й батальйон територіальної оборони вже виконував бойові завдання у зоні АТО на Луганщині. Особовий склад розпочав бойове чергування на шести блокпостах, як поблизу Луганська, так i в 6—8 км від кордону з Росією[16].
4 вересня до зони АТО поїхало ще 100 вояків батальйону. Бронежилети i каски нового зразку їм пообіцяли надати по прибуттю на місце дислокації[17].
5 вересня під селом Шишкове терористами було полонено військовиків 3-го БТРо Павла Калиновського, Петрака Олега Михайловича, Кузьмина Михайла Степановича та Литвина Мирослава Богдановича. Розстріляні Дмитро Власенко й Андрій Малашняк.
24 вересня 2014 року місцевий сайт опублікував звістку, що п'ятеро бійців 3-го БТрО у вересні потрапили до полону.[18][19]
1 жовтня голова Львівської ОДА Юрій Турянський зустрівся із сім'ями солдат Львівського батальйону територіальної оборони, які прийшли до нього з вимогою провести ротацію військовослужбовців. Турянський написав листа до Міністерства оборони України. Генштаб Збройних сил України повідомив, що ротацію планується провести до кінця листопада[20].
15 жовтня обурені родичі бійців 3-го батальйону територіальної оборони перекрили вулицю у центральній частині міста, протестуючи проти затримки з ротацією. У ході акції протесту водій легкового автомобіля збив декілька активістів. Відбулася бійка[21].
25 листопада Юрій Турянський уточнив, що ротація 3-го БТрО пройде до 3 грудня[9].
У листопаді 2014 року 3-й батальйон територіальної оборони Львівщини переформатували в 3-й окремий мотопіхотний батальйон 24-ї окремої механізованої бригади; про це повідомив Юрій Турянський на зустрічі з представниками громади[22].