Ши́лінг (нім.Schilling, англ.shilling, давн-англ.scilling, scylling) — грошова одиниця декількох країн.
Спочатку середньовічна германізована назва римської та візантійської золотої монети — соліда і варварських унаслідувань цієї монети в ранньому середньовіччі, а також грошово-рахункова одиниця.
Найвідомішим є британський шилінг, грошова одиниця, що завдяки експансії Британської імперії, поширилася на території, які стали британськими колоніями, а деякі з них, в свою чергу, стали окремими державами, з цією грошовою одиницею.
Після 580 року в південно-східній частині королівства франків відбулося зниження вартості соліду з 24 до 21 силікв. Карбування соліду у 21 силікву почався випуском монет із зображенням і ім'ям візантійського імператора Маврикія Тіберія (582—602) і тривала до середини VII століття, вага монети становила приблизно 4 г. За часів короля Хлотаря II (613—629) вартість франкського соліду впала до 20 силікв, вага становила 3,18 г. На монеті вказана вартість — «XX». Цей легкий солід відомий під назвою «solid gallicus». Після цього у VII столітті карбувалися золоті триєнси і срібні денарії.
За часів Каролінгів золоті монети не карбувалися. Випускалися лише срібні денарії, яких на шилінг (солід) йшло 40, а з 743 року, лише 12. Шилінг (1/20 фунта, чи 12 денаріїв) з часів Карла Великого став виключно грошово-рахунковою одиницею і набув поширення не тільки в імперії Карла Великого, але також і в Італії, Франції, Англії (з XI століття) та інших країнах Західної Європи. У Баварії зустрічається так званий «довгий шилінг» у 30 денаріїв, яких на фунт йшло 8 (коротких, або франкських шилінгів на фунт йшло 20).
Шилінг використовувався як грошово-рахункова одиниця до XIV століття. Вперше поняття вартості у 12 денаріїв реалізовано у вигляді турських грошів (турноз) у 1266 році, а пізніше у празьких грошів, за якими, однак, назву шилінг. не закріпилася (їх всюди стали називати грошами, а в рейнських областях — альбусами).
Срібна, а згодом біллона (навіть мідна) монета німецьких держав і прибалтійських хрестоносців. Срібні монети під назвою шилінг почали вперше карбувати в другій половині XIV століття в Пруссії, Франконії і Швабії. Перші шилінги в Пруссії з'явилися при великому магістрі Тевтонського орденуВінріха фон Кніпроде (1351–1382) вагою у 1,67 г (1,39 г срібла). Шилінги хрестоносців незабаром стали низькопробними (особливо після 1410 року). Останні з них, які карбувалися за часів Йоганна фон Тіфена (1489 –1497), важили всього 1,32 г (0,24 г срібла).
Наслідування шилінгу Тевтонського ордена випускали в Померанії. Вага шилінгу при Богуславі Х (XV століття) дорівнювала 1,33 г (0,54 г срібла). У 1365-1370 роках в Любеку шилінг карбувався вагою в 4,1 г (3,84 г срібла) як наслідування турнозі (на одній стороні — зображення імператора на троні, на іншій — св. Іоанн).
З 1432 року в Любеку, Гамбурзі, Вісмарі і Люнебурзі, які входили в Вендського монетного союзу, почався постійний випуск шилінги вагою в 2,5 — 2,25 г (1,5 — 1,25 г срібла). На аверсі-герб міста, на реверсі-хрест.
У Франконії шилінг карбувався за часів Фрідріха V, правителя Нюрнберга (1372—1398), вагою в 1,9 г. У 1396 році на підставі Швабського монетного союзу, до якого входив цілий ряд Південнонімецьких держав і міст, вага шилінгу була встановлена у 2,283 г (1,522 г срібла). Вага Верхньорейнського шилінга у 1423 році становила 1,686 г (1,124 г срібла). На рейнський гульден йшло 26 шилінгів.
Хоча і шилінг, і гріш спочатку були монетою в 12 денаріїв, шляхи їх розвитку були різними. З початку XVI століття шилінг почав швидко знецінюватися (вміст срібла значно зменшилася), і гріш став дорівнювати 2 і навіть 3 шилінгам. У Німеччині нового часу розрізняються вестфальські, південнонімецькі, любецькі і бранденбурзьсько-прусські шилінги.
У Англії шилінги як срібна монета вперше почала карбуватися в 1504 році при королі Генріху VII (1485—1509) вагою в 9,33 г (8,68 г срібла). На аверсі — зображення короля в профіль, на реверсі — щит з гербами Англії і Франції та напис «Posui Deum adjutorem meum». З часів Каролінгів англійський шилінг був грошово-лічильної одиницею, він дорівнював 12 пенсам (стерлінгів). 20 шилінгів становили фунт. Звідси англійський фунт = 20 шилінгів, або 240 пенсів.
Шилінги також карбувалися на польських і східнослов'янських землях як білонні і мідні монети, де вони відомі під назвою шеляг. У давньоруському літописі згадується, що поляни платили данину хозарам шелягами. Імовірно, що шеляг був слов'янським назвою візантійського соліда або відповідної йому монети. Спершу на польських і східнослов'янських землях в обігу були шеляги хрестоносців, прусські, поморські (померанські), з 70-х років XVI століття їх стали карбувати в Речі Посполитої. Вперше шилінги в Польщі почав карбувати король Сигізмунд I Старий (1506—1548). Вага монети в 1,24 г (0,23 г срібла). Згодом вартість шилінги значно зменшилася, і вони стали найдрібнішими білонними монетами. З другої половини XVII століття шеляг став карбуватися вже з чистої міді. Після поділів Речі Посполитої польській шеляг карбувала Австрія для Галичини. Останні шеляги випускав Гданськ в 1812 році. На території Естонії і Латвії шилінг був грошово-рахунковою одиницею до грошової реформи 1422—1426 років. Після реформи шилінгами стали називати монети, які до цього часу називалися артіг. Шилінги, поряд з пфенігами, були основними монетами на території Естонії і Латвії в XV—XVII століттях.
Британський шилінг (до 1707 року англійський) — до 1971 року грошова одиниця Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Первісно англійська срібна монета, яка вперше почала карбуватися в 1504 році при королі Англії Генріху VII. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 фунта стерлінгів і дорівнював 12 пенсам.
Гібралта́рський шилінг — розмінна грошова одиниця британської заморської території Гібралтар. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 гібралтарського фунта і дорівнював 12 пенсів, співпадаючи з Британською грошовою системою. У 1971 році (за аналогією з Великою Британією) гібралтарський фунт став налічувати 100 пенсів, а шилінг вийшов з обігу.
Фолклендський шилінг — розмінна грошова одиниця британської заморської території Фолклендські острови. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 фолклендського фунта і дорівнював 12 пенсів, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1971 році (за аналогією з Великою Британією) фолклендський фунт став налічувати 100 пенсів, а шилінг вийшов з обігу.
Історичні підлеглі території Великої Британії, з грошовою системою подібною до Британської
Південноафриканські 2,5 шилінги, 1924Західноафриканські два шилінги, 1949Ямайські п'ять шилінгів, 1966
Австралійський шилінг — грошова одиниця домініону Австралійський союз у 1910—64 роках. Австралійський шилінг дорівнював 1/20 австралійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1966 році було введено австралійський долар, який поділяється на 100 австралійських центів.
Багамський шилінг — грошова одиниця колонії Багамські острови до 1966 року. Багамський шилінг дорівнював 1/20 багамського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1966 році було введено, багамський долар, який поділяється на 100 центів.
Західноафриканський шилінг — колоніальна розмінна грошова одиниця Британської Західної Африки, в 1913-1961 роках, а також Гани в 1957-1958 роках, Сьєрра-Леоне — в 1961-1963 роках. 1 шилінг дорівнював 1/20 західноафриканського фунта і дорівнював 12 пенсів, збігаючись з Британською грошовою системою.
Гамбійський шилінг — колишня грошова одиниця Гамбії. Гамбійський шилінг дорівнював 1/20 гамбійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1971 року у Гамбії ввели нову грошову одиницю даласі, яка поділяється на 100 бутуті. До 1968 року на території Гамбії в обігу були західноафриканські фунти, шилінги та пенси.
Ганський шилінг — колишня грошова одиниця Гани. Ганський шилінг дорівнював 1/20 ганського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1965 року у Гані перейшли на десяткову систему та ввели нову грошову одиницю ганський седі, яка поділяється на 100 песев. До 1958 року на території Гани в обігу були західноафриканські фунти, шилінги та пенси.
Замбійський шилінг — колишня грошова одиниця Замбії у 1964—1968 роках. Замбійський шилінг дорівнював 1/20 замбійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1968 року було введено нову грошову одиницю замбійська квача, яка поділяється на 100 нгве. До 1964 року на території Замбії в обігу були фунти Родезії та Ньясаленду, також відповідні шилінги та пенси.
Кіпрський шилінг — колишня розмінна грошова одиниця Кіпру. До 1955 року кіпрський шилінг дорівнював 1/20 кіпрського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1955 року кіпрський фунт став поділятися на 1000 мілів.
Ірландський шилінг — у 1928-1970 роках один ірландський фунт складався з 20 ірландських шилінгів, чи 240 ірландських пенсів. Пізніше один фунт складався з 20 шилінгів чи 100 пенсів.
Малавійський шилінг — колишня грошова одиниця Малаві у 1964—1971 роках. Малавійський шилінг дорівнював 1/20 малавійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1971 року було введено нову грошову одиницю малавійська квача, яка поділяється на 100 тамбал.
Нігерійський шилінг — колишня грошова одиниця Нігерії до 1973 роках. Нігерійський шилінг дорівнював 1/20 нігерійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1973 року було введено нову грошову одиницю нігерійська найра, яка поділяється на 100 кобо.
Новозеландський шилінг — грошова одиниця домініону Нова Зеландія в 1933—1967 роках. Новозеланський шилінг дорівнював 1/20 фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. 10 липня 1967 року було введено новозеландський долар, який поділяється на 100 центів.
Південноафриканський шилінг — колоніальна грошова одиниця королівства-домініону Південно-Африканський Союз у 1922–1961 роках. Південноафриканський шилінг дорівнював 1/20 південноафриканського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1961 році було введено ранд, який поділяється на 100 центів.
Південнородезійський шилінг — колоніальна розмінна грошова одиниця Південної Родезії у 1934–1956 роках. Південнородезійський фунт дорівнював 4 крони, 20 шилінгів, 240 пенсів. У 1956 році південнородезійський фунт замінено на фунт Родезії та Ньясаленду.
Сомалійський шилінг — грошова одиниця Сомалі з 15 серпня 1966 року, введена замість сомало. Один сомалійський шилінг дорівнює 100 центам.
Тонганський шилінг — колишня розмінна грошова одиниця протекторату Тонга у 1921–1967 роках. Тонганський шилінг дорівнював 1/20 тонганського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1967 році було введено тонганську паангу, яка поділяється на 100 сеніті.
Фіджійський шилінг — колишня розмінна грошова одиниця колонії Фіджі у 1918–1969 роках. Фіджійський шилінг дорівнював 1/20 фіджійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1969 році було введено фіджійський долар, який поділяється на 100 центів.
Ямайський шилінг — колоніальна розмінна грошова одиницяЯмайки у 1914–1969 роках. Ямайський фунт дорівнював 20 шилінгів, 240 пенсів. У 1969 році ямайський фунт замінено на ямайський долар, який поділяється на 100 центів.
Вестфальський шилінг — грошова одиниця карбувалася з середини XV століття вагою в 1,5-2,7 г, з різним вмістом срібла. Зображувалися на них переважно герб міста і, один зі святих покровителів міста. Шилінг міста Міндена в 1510 році містив лише 0,6 г срібла, а в Оснабрюці в 1628–1633 роках шилінги карбувалися вже з чистої міді.
Південнонімецький шилінг — грошова одиниця, карбувалася у Вюртемберзі у 1493 році, вагою в 1,5 г (0,96 г срібла), а у 1580 році, вагою 1,6 г (0,8 г срібла). На один гульден йшло 28 шилінгів. У XVII столітті випуск монети був припинений. Вюрцбургське єпископство карбувало шилінги вартістю в 1/28 гульдена до 1803 року. Вага монети в XVI столітті становив 1,45 г, пізніше — 0,85 г.
Любецький шилінг — грошова одиниця Любеку. Незважаючи на постійне погіршення монети, подвійні Любецькі шилінги займали провідне місце в грошовому обігу прибалтійських країн. Любецькі шилінги карбувалися в Любеку, Гамбурзі, Мекленбурзі. Гамбурзький шилінг містив в 1432 році 1,6 г срібла, а в 1725 році, лише 0,4 г срібла. На аверсі-герб Гамбурга, на реверсі: спочатку — хрест і чотири листка кропиви, з 1572 року, імперське яблуко з цифрою 32 (1/32 імперського талера), з 1670 року — з цифрою 48 (1/48 імперського талера), а з 1725 року, з написом «I Schiling». Гамбурзька монета карбувалася до 1855 року. Такий же шлях пройшли інші Любецькі шилінги. У Любеку монета карбувалася до 1789 року в Мекленбурзі, до 1866 року XVII — XIX століттях карбувалися монети номіналом в 32, 16, 12, 8 і 4 шилінги.
Бранденбурзько-прусський шилінг — грошова одиниця. Перший бранденбурзький подвійний шилінг був випущений 1599 році при Йоахімі Фрідріхі (1598–1608). Спочатку монета карбувалася зі срібла 469-ї проби. У 1654–1790 роках, карбувалися зі срібла 94-ї проби, потім, з чистої міді. Монета карбувалася до 1810 року.
Інші країни
Нідерландський шилінг — срібна монета, вперше карбувалася в 1538 році в Гельдерні під назвою «снапхан» вагою 6,65 г (3,33 г срібла), вартістю 6 стюверів. Відомо багато різних випусків цієї монети (арендшилінг, штатеншилінг, розеншилінг і інші). Вага нідерландського шилінга в 1600 році становида 5,27 г (3,07 г срібла), в 1680—1734 роках — 4,85 г (2,83 г срібла).
Шотландський шилінг (шотл. гел.sgillinn) — у Середні віки за прикладом Англії дорівнював 1/20 шотландського фунта стерлінгів чи 12 пенсам. Після того, як у 1707 році парламенти Англійського королівства та Шотландського королівства приймають акт про утворення єдиної держави, 12 шотландських фунтів стали дорівнювати 1 англійському. Англійському пенні став дорівнювати шотландський шилінг.
Бутаков Д.Д., Золотаренко Е.Д., Рыбалко Г.П. Валюты стран мира: Справочник. 5-е изд., перераб. и доп./Под ред. С. М. Борисова, Г. П. Рыбалко, О. В. Можайскова. — М. : Финансы и статистика, 1987. — 383 с.(рос.)
James Atkins. The coins and Tocens of the Possessions and Colonies of the British Empire. — London : Elibron Classics, 2005. — 404 с. — ISBN 1-4021-9282-7.(англ.)
.jpg)
