У низці польських джерел відзначається, що Чечельник має тюркську (татарську) назву[2][3] і по-татарськи називався Чачанлик (Czaczanlyk).
Особливо на такому походженні назви наполягає О. Яблоновський, розглядаючи різні сторони колонізації України — Брацлавщини. Серед багатьох тюркських назв, які збереглися на Брацлавщині, він згадує Чечельник та Саврань. При згадці про Чечельник пише, що первісна назва — Чачанлик (Czaczanlyk) з часом в українській мові трансформувалася в Чечельник.[4]
На карті «Брацлавського воєводства» Г. Л. де Боплана Чечельник зазначено як Czaczanik — Чачанік.
Підтвердженням тюркського походження назви Чечельника може були легенда, записана у 1989 р. від колишнього директора Чечельницької середньої школи Г. О. Гальчинського, яку йому нібито прочитали зі старої польської книги у Вінниці. За цією легендою Чечельник заснований у XVI ст. татарином — утікачем Чаганом, який одружився з православною дівчиною, перейняв православну віру й поселився на правому березі р. Савранки. Хутір назвав Чаганлук. Люди, які селилися поряд, називали хутір — Чачанлук, з часом назва трансформувалася в Чачанлик, а ще пізніше — в Чечельник. У російськомовній літературі кінця ХІХ ст. вказується, що Чечельник (давній Чачанлик) назву свою одержав від свого засновника «Чечели».[5]
Історія
1978 року археологами на території селища було відкрито поселення часів трипільської культури кінця IV — початку ІІІ тис. до н. е. та черняхівської культури ІІ-V століття н. е.
Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника на краю Буджацького степу датується 1529 роком[6]. Чачумлик названо Чечельником[7]. Хто хотів мати вино з Мунтенії та Волощини, не міг його іншою дорогою перевозити, тільки через Чечельник[8]. Статусу містечка Чечельник набув 1635 року. Під містом збереглись підземні ходи часів становлення козаччини, де переховувались мешканці під час татарських набігів та інших бойових дій. За Речі Посполитої володіння князів Любомирських.
У 1795 році було створено Ольгопольський повіт і Чечельник перейменовано на Ольгопіль. У цей період місто користувалося гербом (імовірно, створеним у місцевій губернській канцелярії) з символікою: «річка, що проходить посеред золотих пісків». Згодом, у 1812 році повітовий центр було перенесено до Рогузки-Чечельницької, яку було перейменовано на Ольгопіль, а Чечельнику повернуто попередню назву.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7993 осіб (3900 чоловічої статі та 4093 — жіночої), з яких 3581 — православної віри, 971 католик та 3388 юдеїв[9].
Станом на 1905 р. у Чечельнику знаходилися: 1 православна церква, 1 римо-католицький костьол, 6 єврейських молитовних шкіл, міністерське двокласне училище, сільське училище, єврейське училище, поштово-телеграфне відділення, станова квартира, волосне правління, волосний банк, міщанська управа, урядний пункт, лікарня, аптека та 2 аптечних склади, акціонерне товариство, цукровий завод, винокурний ректифікаційний завод, пивоварний завод, цегельний завод, 4 водяних млини, паровий млин, 11 заїжджих будинків.
У 1957 р. с. Липецьке[11] було приєднане та/або включене в смугу до села Чечельник.[12]
У грудні 1961 року село (містечко) Чечельник віднесено до категорії селищ міського типу.[13]
12 червня2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Чечельницької селищної громади[14].
17 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Чечельницького району, село увійшло до складу Гайсинського району[15].
Населення
1898 року з 7000 мешканців 1967 були євреями. Зараз абсолютна більшість 5-тисячного населення — українці.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними [16]:
Костел святого Йосипа Обручника, збудований у 1751 р. князем Любомирським. Парафіяльний костел існував у 1772 р. Мурований костел св. Йосифа збудовано у 1786 р. В ньому був чудотворний образ Богородиці. Парафія діяла в 1850 р. Наприкінці 1920х років храм було закрито, а пізніше використовувано під різні потреби не за призначенням. Храм було повернено вірним 27 серпня 1990 року, а доти св. Меса звершувалась в капличці на парафіяльному цвинтарі.
Православна церква
Архангело-Михайлівський жіночий монастир[17]- найвища дзвіниця на Вінниччині.
За 11 км від смт розташована залізнична станція Дохно (вузькоколійкаРудниця — Гайворон). Залізнична станція Чечельник не діє з 1995 року. Гілку Дохно — Чечельник розібрано у 2003 році. Найближча ширококолійна залізнична станція — Кодима (29 км).
Лабзіна Варвара Яківна — лікар-педіатр, заступник головного лікаря лікарні Охматдит, Заслужений лікар (17 грудня 1926, Чечельник — 2 січня 2007 м. Київ)
А. Л. Краснопольський, Ф. М. Роботько. Чечельни́к // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.679-687
