№ 8019/16 (східна Україна) (11 червня 2018), № 43800/14 (II) (13 червня 2014), № 28525/20 (Нідерланди проти РФ) (10 липня 2020), № 11055/22 (X) (1 березня 2022).
Хід справи
Процедурна історія
11 червня 2018 заяви № 8019/16 (V) і № 70856/16 (VI) об'єднано в справу № 8019/16 (східна Україна); 27 листопада 2020 дві міждержавні справи та № 43800/14 (II) об'єднано в одне провадження «Україна та Нідерланди проти РФ»; 16 вересня 2022 року РФ припинила бути договірною стороною Конвенції; 17 лютого 2023 міждержавну справу «Україна та Нідерланди проти РФ» об'єднано зі заявою № 11055/22 (X).
25 січня 2023 року оприлюднено проміжне рішення ЄСПЛ: український Уряд надав достатньо обґрунтованих очевидних доказів як повторюваність діянь у порушення Європейської конвенції з прав людини, так і офіційного їх толерування з боку РФ. Суд визнав прийнятними скарги про адміністративні практики:
незаконні військові напади на цивільних осіб та на цивільні об’єкти, включаючи збиття літака рейсу МН-17, стрільбі по цивільним особам та позасудові страти і катування чи забиття до смерті цивільних осіб та українських військових, які потрапили в полон чи з інших причин припинили участь у воєнних діях (стаття 2 Конвенції);
катування цивільних осіб та українських військових, які потрапили в полон чи з інших причин припинили участь у воєнних діях, включаючи випадки сексуального насильства та зґвалтування, а також нелюдських чи таких, що принижує гідність, умов тримання під вартою (стаття 3);
примусова праця (стаття 4 § 2);
викрадення, незаконні арешти та тривалі незаконні тримання під вартою (стаття 5);
навмисні напади та залякування різноманітних релігійних громад, що не дотримуються російської православної традиції (стаття 9);
переслідування незалежних журналістів та блокування мовлення українських ЗМІ (стаття 10);
знищення приватної власності, включаючи житло та машини цивільних осіб, крадіжки та мародерство приватної і комерційної власності, та незаконне відібрання приватної власності без відшкодування (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції);
заборона навчання українською мовою (стаття 2 Першого протоколу);
переслідування цивільних осіб українського походження та громадян, які підтримують територіальну цілісність України (стаття 14 Конвенції, у поєднанні з наведеними вище статтями).[1][3]
Підтримка України
До позовної заяви № 11055/22 «Україна проти РФ (X)» від 23 червня 2022 року третьою стороною у справі приєдналися 26 держав і неурядова організація[2] на підтримку України:
Женевська академія міжнародного гуманітарного права і прав людини
Виконання рішень суду
Попри заяву РФ, що вона не виконуватиме будь-які рішення ЄСПЛ, винесені після 15 березня 2022 року,[4]РФ залишалася добровільно зв'язаною Конвенцією про захист прав людини (ЄКПЛ) до 16 вересня 2022 року. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) має юрисдикцію розглядати заяви, спрямовані проти РФ щодо порушень ЄКПЛ, які здійснені до цієї дати, оскільки вони охоплюють період, коли РФ була договірною стороною ЄКПЛ. Суд покладається на добровільне виконання його рішень. Не існує механізму примусового виконання Російською Федерацією рішень ЄСПЛ. РФ не бере участі у процедурі судового розгляду справ за позовами України. РФ не виконує тимчасових заходів з вимогою ЄСПЛ негайно припинити військові дії в Україні. Але рішення мають важливе значення в історичній перспективі.
.JPG)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
