Соціал-демократична партія України

Соціал-демократична партія України
Заснована / зареєстрована	1990
Штаб-квартира	Київ
Політична ідеологія	соціал-демократія
Членство у міжнародних організаціях	Соціалістичний інтернаціонал
Очільник партії	Юрій Буздуган
Кольори
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[1]	0 / 450
Обласні ради та рада м. Києва[2]	0 / 1820
Вебсторінка	http://sdpu.in.ua/
Політика України Політичні партії Вибори

Соціал-демократична партія України — українська політична партія. Головою партії є Юрій Буздуган

Створена 1990 року під назвою «Об'єднана соціал-демократична партія України», сучасна назва остаточно закріпилася за нею 1996 року.

2006 року разом із Всеукраїнським об'єднанням «Громада» і Соціал-демократичним союзом утворила «Блок Лазаренка». На виборах блок набрав 0,3 % голосів і до Верховної Ради не потрапив.

На початку 2020 року Міністерство юстиції України подало позов щодо ліквідації партії серед 48 подібних, що не брали участь у виборах протягом 10 років^[3].

Назву Соціал-демократична партія України у 1990—1996 роках мала також Соціал-демократична партія України (об'єднана).

Ідеологія

Соціал-демократія — соціальна політика та ідейно-політична течія, що виникла в рамках соціалізму і згодом трансформувалася на позиції поступового вдосконалення капіталізму з метою утвердження соціальної справедливості, солідарності і більшої свободи[1].

Історія партії

25-27 травня 1990 року у рік сторіччя від заснування УРП у Києві, у бібліотеці Київського політехнічного інституту, відбувся Установчий І З'їзд Об'єднаної соціал-демократичної партії України. (Не плутати з СДПУо. Ця назва  ніяк недотична до СДПУо). Робота З'їзду завершилася утворенням двох партій. Одна з них взяла назву, яку мав Оргкомітет З'їзду, тобто Об'єднана соціал-демократична партія України. Друга — просто Соціал-демократична партія України. Формальним приводом до утворення двох партій стали розбіжності між делегатами Установчого З'їзду щодо двох положень.

Перше — навколо основного принципу Стокгольмської декларації -«демократичного соціалізму»: чи записувати його до своєї програми, чи ні. Друге — стосовно державного устрою. Прихильники ідеї демократичного соціалізму та земельного устрою України згуртувалися у ОСДПУ. Ті, хто був проти декларування у своїй програмі демократичного соціалізму і виступав за унітарний устрій утворили СДПУ.  Але у кінці 1992 року відбулося об'єднання двох партій в одну під назвою Соціал-демократична партія України. Цей факт оформило Міністерство юстиції України, видавши 14 березня 1993 року Соціал-демократичній партії України свідоцтво про реєстрацію за № 419, анулювавши свідоцтва попередніх двох партій, які тепер утворили одну. Відтоді українська соціал-демократія розвивається під назвою СДПУ.

Перший рік її діяльності  був присвячений змаганням за досягнення державної незалежності України. Члени партії разом з іншими, на той час демократичними партіями, розгорнули значну діяльність напередодні референдуму 17 березня 1991 року щодо суверенітету Союзу та Республік на користь започаткування суверенітету України. Це була велика аналітична, пропагандистська і агітаційна робота як у засобах масової інформації, так і безпосередньо серед громадян України. Важливу сторінку в діяльності партії складає історичний день 19 серпня 1991 року, день путчу. Загальновідомий факт — уже об 11 годині ранку керівництво і активісти партії на Хрещатику розклеювали листівки із засудженням путчистів і закликами до організації громадянської непокори їх незаконній владі, в той час як Рух і УРП переходили на підпільний стан. Надвечір з'явилися листівки ВОСТ і радикальної студентської організації також із засудженням путчу. Наступного дня надвечір Володимир Філенко — Заступник голови Народної Ради у Верховній Раді скликав нараду демократичних депутатів щодо путчу і вже було якось певніше, а потім і комуністичні депутати більшості з їхнім Головою Верховної Ради Леонідом Кравчуком, почали дуже сміливо висловлюватися проти путчу.

Наступний рік дії партії були спрямовані на активну агітацію за голосування у референдумі 1 грудня 1991 року задля здобуття державної незалежності.

У цей період аналітики СДПУ багато зробили для усвідомлення тогочасним демократичним рухом соціально-політичних процесів перших років становлення новітньої України. Зокрема уже у лютому 1992 року соціал-демократи заявили, що неоліберальний курс новообраного Президента Л. Кравчука призведе до становлення в Україні «авторитарного» режиму.

У 1992 році СДПУ разом з Партією демократичного відродження України та іншими виступила засновниками об'єднання «Нова Україна», намагаючись спрямувати процес демократичних перетворень у конструктивне русло. На жаль, «Нова Україна» не виконала тих, завдань, які на неї покладалися і восени 1993 року СДПУ залишила її лави.

З 1992 року  СДПУ вперше запрошується до участі у заходах Соціалістичного Інтернаціоналу (далі СІ). У жовтні цього року в Берліні відбувся XIX Конгрес СІ, на якому була присутня делегація партії, яку представляв тогочасний Голова Правління, Народний депутат України Володимир Московка. З 1994 року партія — постійний член Комітету по Центральній та Східній Європі Соцінтерну. СДПУ — єдина партія в Україні, яка запрошена до участі в діяльності Соціалістичного Інтернаціоналу. Починаючи з ХІХ Берлінського Конгресу СІ, СДПУ брала участь у всіх наступних Конгресах Соціалістичного Інтернаціоналу — Нью-Йоркському 1996 р. та Паризького 1999 р. СДПУ — єдина українська партія, яка належить до Соціалістичного Інтернаціоналу.

Міжнародний секретаріат партії видавав Бюлетень Комітету СІ. 29-30 липня 2001 року делегація СДПУ на чолі з лідером партії Юрієм Буздуганом, до якої було запрошено Олександра Мороза взяла участь у святкування 50-річниці СІ, що відбулося у Лісабоні на засіданні Ради СІ.

З 1994 року, СДПУ визначила своїм провідним пріоритетом працю у галузі соціальних проблем. Цьому сприяло також і те, що новообраний Голова партії Юрій Буздуган, який від заснування СДПУ був незмінним Секретарем Правління, став Головою Комітету з питань соціальної політики і праці Верховної Ради України, членом Президії Верховної Ради. До цього періоду історії партії також належить і започаткування співпраці як з незалежними профспілками, яка розпочалася на початку 90-х років, так і з галузевими профспілками ФПУ. Як результат цього співробітництва 29 жовтня 1997 року між галузевими профспілками машинобудування  і СДПУ була підписана Угода про співробітництво і взаємодію. Виборчий список Соціал-демократичної партії України до парламентських виборів 1998 року був також сформований за участю профспілок та організацій інвалідів.

У подіях середини 90-х СДПУ була принциповим противником введення в дію закону про владу  і підписання Конституційного договору, бо передбачали, що встановлення авторитарного режиму Л.Кучми призведе до зростання рівня безвідповідальності підпрезиденських урядів. Лідер партії у своєму виступі у Верховній Раді закликав демократичних депутатів не голосувати за Конституційний договір, запропонований Л.Кучмою. Конституційний договір так і не був проголосований у парламенті.

«Молодій українській демократії не вдалося зупинити утвердження в Україні авторитарності латиноамериканського штибу з її напівкримінальним характером. Гадаю, що причини і уроки цієї поразки заслуговують стати предметом окремого і вельми серйозного аналізу, аби врахувати цей досвід на майбутнє. На початок же 1998 року і нову каденцію парламенту демократичний рух України було цілковито розгромлено. Тобто знищено, або перекуплено, тобто ще більше знищено, ніж просто припинення існування. ЇЇ лідери пішли у небуття або просто так, або в результаті національної особливості автомобільних катастроф.  А головне, що у свідомості людей витворено образ демократії як „продажной девки империализма“, тобто чогось такого, що неприйнятне для порядної людини. Перед кожним постав вибір — що робити далі, куди піти. Хто — в бізнес, хто — на кухню, хто продалися переможцям. Так би мовити: „а що поробиш“. Якраз приблизно на 1995 рік припадає кінець періоду первинного накопичення капіталу в результаті пограбування народу і у цьому зв'язку — процес виникнення кланів та утворення ними своїх політичних філій, себто партій, призначених забезпечити захист та примноження цього капіталу. Ясна річ, за рахунок подальшого пограбування народу.»

У 1998 році СДПУ пропонує проект Народно-патріотичного об'єднання — об'єднання заради подолання неправедного режиму легітимним шляхом президентських виборів. Українські соціал-демократи зробили вибір на підтримку кандидатури Олександра Мороза, як свого кандидата і взяли активну участь у президентській кампанії 1999 року, залучаючи через Народно-патріотичне об'єднання позапартійних небайдужих виборців, але зусилля залишились марними.

У 2000 році СДПУ — серед тих, хто на Майдані Незалежності 15 грудня, започаткувавши акцію «Україна без Кучми!» Вимогами протестувальників були: 1 — розслідування вбивства Георгія Гонгадзе , 2 — відставка Кучми, 3 — відставка Голови Служби безпеки Деркача, 4 — відставка Міністра внутрішніх справ Кравченка. Хоча цей перший Майдан в Україні зазнав поразки, Історичним фактом є — на березень 2001 Кравченко і Деркач опинилися у відставці і не за власним бажанням.

2001 припинила своє існування створена 1998 коаліція СПУ-СДПУ через різний світогляд тодішніх лідерів і у виборчій кампанії 2002 року Соціал-демократична партія України брала участь зі своїм власним списком.

У листопаді 2003 року на XXII Конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу, що відбувся у Сан-Пауло, Бразилія, Соціал-демократична партія України приймається у члени цієї великої соціал-демократичної організації.

2004 року СДПУ, підтримала альтернативного Леоніду Кучмі кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка та взяла участь у Помаранчевій революції на його боці. На жаль, подальші події міжусобиць Ющенко і Тимошенко, закономірним підсумком яких стало обрання Президентом України Віктора Януковича.

2008 року оприлюднюється «Маніфест справедливості» за авторства Юрія Буздугана і Олени Скоморощенко, в якому викладено програму соціал-демократів для України".  З  метою реалізації цієї програми у 2009 році разом з провідними профспілками машинобудування створюється «Рух за справедливу зарплату».

У жовтні 2010 року разом з кандидатами від профспілок СДПУ взяла участь у виборах до місцевих органів влади.

Стратегія діяльності СДПУ

СДПУ, має на даний час такі пріоритети, за словами лідерів цього об'єднання:

1) налагодження тісної співпраці з профспілками і за їхньої участі — спочатку створення наймогутнішої політичної сили,

2) побудова соціальної «держави загального добробуту» в інтересах людей найманої праці.

Головним пріоритетом українських соціал-демократів, як і раніше, залишається робота із найбільшим в Україні загалом найманих працівників, спрямована на усвідомлення ними своїх інтересів і об'єднання на їх реалізацію. З цією метою у червні 2011 року разом з профспілками «Дев'ятки» започатковано Рух за справедливу зарплату". Для його розгортання соціал-демократами і профспілковцями засновано Трудові школи, що мають на меті обґрунтування і поширення інтересів найманих трудівників для реального їх обстоювання всупереч наступу менеджерів і олігархів. 2013 рік пройшов головно у співпраці з профорганізаціями Атомпрофмпілки, у 2014 почалася системна робота з шахтарями — Профспілкою працівників вугільної промисловості, яку тимчасово зупинила фактична окупація значної частини Донбасу і дестабілізація ситуації тут.

Примітки

1. Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
2. Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
3. До Окружного адмінсуду надійшли позови від Мін'юсту анулювати реєстраційні свідоцтва 48 партій Інтерфакс-Україна, 2.02.2020

Посилання

• Архів офіційного сайту СДПУ