Украї́нська радика́льна па́ртія (УРП; спершу Русько-Українська радикальна партія — РУРП, а з 1926Українська соціалістично-радикальна партія — УСРП) — перша українська політична партія на території України, заснована 4 жовтня1890 у Львові на базі радикальних молодіжних (драгоманівських) гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.
З'їзд схвалив програму партії, яку підготували Іван Франко, Северин Данилович, Михайло Павлик.
РУРП була першою українською політичною партією європейського зразка — з суцільною програмою, масовою організацією і реєстрованим членством. В основу програми покладено етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі, людську гідність для всіх і всеукраїнську єдність (соборність всіх українських земель). Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила би рахуватися влада.
У 1895 на IV з'їзді було прийнято Доповнення до Програми РУРП, в якому виголошувалося, що здійснення соціалістичних ідеалів можливе лише за умови якнайширшого самоуправління краю. На тому ж з'їзді РУРП склала під впливом Юліана Бачинського заяву про політичну самостійність українського народу.
На з'їзді 1897 висунула постанову про підготову селянського страйку. У зв'язку з виборами УРП влаштувала масові селянські віча за загальне виборче право.
РУРП організувала селян і робітників, закладала кооперативи (народні спілки), проголошувала гасло політичної боротьби власними силами народу, виховувала діячів із селян і робітників, організувала жіноцтво. Мала виразно опозиційну програму до уряду та тодішніх народовців й успішно поборювала «нову еру».
Драгоманов вважав заснування партії за передчасне, але погодився з доконаним фактом; інтенсивно співпрацюючи в радикальних органах, він своїм авторитетом формував ідейне обличчя УРП. Смерть Драгоманова (1895) приспішила процес диференціації в радикальному русі. З 1895 в партії змагалися три течії: соціалісти-народники (драгоманівці), соціалісти-марксисти і радикальні народовці. Цей процес згодом призвів до розламів в УРП.
Розлами
1899 з партії вийшли соціалісти-марксисти та радикальні народовці:
РУРП стала фактично партією селян. Після УНДП вона була найсильнішою українською партією в Галичині; разом з УНДП утворила в українському політичному русі неофіційну двопартійну систему, в якій відігравала роль лівої опозиції щодо центристської УНДП.
На першому по війні (1 квітня1923) і на наступних з'їздах доповнено програму, за якою УРП визначала себе як організацію працюючих мас України, що стоїть на соціалістичних позиціях, які прагне здійснити в українській незалежній державі з республіканським устроєм і владою всіх працюючих, та домагається соціалізації всіх засобів продукції. УРП відмежувалася від Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка з 1923 орієнтувалася на радянську Україну.
1925 з'їзд УРП ухвалив постанову проти співпраці з українськими «буржуазними партіями», засудив колоніальну політику більшовиків супроти України, проголосив гасло: «Вся земля селянам без викупу».
У 1926, після приєднання до УРП волинської групи есерів, партія змінила назву на Українську соціалістично-радикальну партію, а в квітні 1931 вступила до II Соціалістичного Інтернаціоналу.
Партія бойкотувала (спільно з усіма політичними організаціями Галичини) вибори до польського сейму 1922. До виборів 1928 пішла самостійно (здобула 11 мандатів до сейму і 3 до сенату), а 1930 виступила у виборах спільно з УНДО (поділ мандатів в пропорції 1:3); посли УРП творили в сеймі і сенаті окремий клуб. Дальші вибори УРП бойкотувала з причини недемократичності виборчої системи.
Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. — К., 1914
Возняк М. Іван Франко в добі радикалізму // ж. «Україна», кн. 6. — К., 1926
Макух І. На народній службі. — Детройт, 1958
Ryszard Tomczyk, Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914, Szczecin 2007, ISBN 978-83-7518-020-6
Ryszard Tomczyk, Radykałowie i socjaldemokraci. Miejsce i rola lewicy w ukraińskim obozie narodowym w Galicji 1890—1914, Szczecin 2007, ISBN 978-83-7518-031-2
Ryszard Tomczyk, Ukraińska Partia Radykalna w II Rzeczypospolitej 1918—1926, Szczecin 2007, ISBN 978-83-60903-28-5
Яковлєв Ю. Русько-Українська радикальна партія на Перемишльщині (1890-ті рр.): основні напрями діяльності // Другий Міжнародний науковий Славістичний колоквіум, присвячений пам'яті члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя, 18 листопада 2015 р. (м. Київ). — С. 209—230.
Яковлєв Ю. Русько-Українська радикальна партія на Мостищині (1890-ті рр.): діяльність місцевого осередку // Історичні пам'ятки Галичини. Матеріали VI-ї краєзнавчої конференції (4. ІІІ. 2016). — Львів, 2016. — С. 289—297.
Яковлєв Ю. Між наукою та політикою: Михайло Грушевський і Русько-Українська радикальна партія (1894—1899) // Symposium historiographicum Czercasiensium = Черкаський історіографічний симпозіум / За ред. В. Масненка. — Т. І (Присвячений 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського). — Черкаси, 2016. — С. 186—210.
Яковлєв Ю. Жіноче питання в діяльності Русько-Української радикальної партії (1890-ті рр.) // Ucraina Magna. - К., 2017. - Vol. II: Українська жінка у іншонаціональному середовищі: побутовий та громадянський вияви / За заг. ред. В. Піскун; упоряд. Д. Гордієнко та Ю. Горбач. - С. 113 - 143.
Яковлєв Ю. Часопис “Радикал” як джерело вивчення діяльності Русько-Української радикальної партії (1895–1896) // Український історичний збірник. – К., 2018. – Вип. 20. – С. 241–269.
