Перелік центральних органів виконавчої влади України

Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
Категорія КатегоріяІнші країни

Перелік центральних органів виконавчої влади України

Міністрів призначає Верховна Рада України. Керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до Конституції, призначає Кабінет Міністрів України.

Діяльність державних служб, агентств, інспекцій координує і спрямовує відповідний міністр, але не оперативно, а через нормативні акти[1][2][3][4].

Найкращі представники серед державних службовців України щорічно обираються Національним агентством України з питань державної служби на всеукраїнському конкурсі «Кращий державний службовець».

Міністерства

Міністерство — ключовий орган виконавчої влади, що формує державну політику в межах своєї компетенції, контролює діяльність інших центральних органів виконавчої влади, які перебувають у його підпорядкуванні.[1][2][3][4]

В Україні діють 19 міністерств[2][3][4][5][6][7][8]:

  1. Міністерство внутрішніх справ України (МВС)
  2. Міністерство енергетики України (Міненерго)
  3. Міністерство закордонних справ України (МЗС)
  4. Міністерство розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури)
  5. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (МКСК)
  6. Міністерство оборони України (Міноборони)
  7. Міністерство освіти і науки України (МОН)
  8. Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ)
  9. Міністерство економіки України (Мінекономіки)
  10. Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики)
  11. Міністерство у справах ветеранів України (Мінвет)
  12. Міністерство цифрової трансформації України (Мінцифри)
  13. Міністерство фінансів України (Мінфін)
  14. Міністерство юстиції України (Мін'юст)
  15. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції)
  16. Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт)
  17. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Мінекології)
  18. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром)
  19. Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики)

Державні і національні служби

Головна функція служб — надання державних послуг громадянам та юридичним особам. Виокремлення цієї функції мусить якісно покращити систему державного управління та створити сприятливі умови для подальшої антикорупційної діяльності.[1][2][3][4][8]

  1. Державна авіаційна служба України (Державіаслужба)
  2. Державна архівна служба України (Укрдержархів)
  3. Державна казначейська служба України (Казначейство)
  4. Державна міграційна служба України (ДМС)
  5. Державна митна служба України (Держмитслужба)
  6. Державна податкова служба України (ДПС)
  7. Державна регуляторна служба України (ДРС)
  8. Державна сервісна служба містобудування України (Держсервісбуд)
  9. Державна служба геології та надр України (Держгеонадра)
  10. Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль)
  11. Державна служба статистики України (Держстат)
  12. Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба)
  13. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
  14. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба)
  15. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр)
  16. Державна служба України з питань праці (Держпраці)
  17. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС)
  18. Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг)
  19. Державна соціальна служба України (Держсоцслужба)
  20. Державна служба якості освіти України
  21. Державна служба морського та внутрішнього водного транспорту України (Морська адміністрація)
  22. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (Держетнополітики)
  23. Національна служба здоров'я України (НСЗУ)

Державні і національні агентства

Агентства наділені управлінськими функціями щодо державного майна й надаватимуть послуги юридичним особам, які пов'язані з об'єктами державної власності.[1][2][3][4][8]

  1. Агентство з управління державним боргом України (Боргове агентство)
  2. Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (Укравтодор)
  3. Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство)
  4. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності)
  5. Державне агентство інфраструктурних проектів України (Укрінфрапроект)
  6. Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство)
  7. Державне агентство резерву України (Держрезерв)
  8. Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство)
  9. Державне агентство розвитку туризму України (Держтуризм)
  10. Державне агентство України з питань кіно (Держкіно)
  11. Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти (Держмистецтв)
  12. Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ)
  13. Державне космічне агентство України (ДКА)
  14. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)
  15. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА)
  16. Національне агентство України з питань державної служби (НАДС)

Державні інспекції

Інспекція здійснює нагляд та контроль за дотриманням і виконанням законодавства.[1][2][3][4][8]

  1. Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція)
  2. Державна інспекція енергетичного нагляду України (Держенергонагляд)
  3. Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ)
  4. Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання)
  5. Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба)

Інші центральні органи виконавчої влади

  1. Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби)[2][3][8]
  2. Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (Адміністрація Держспецзв'язку)
  3. Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо)
  4. Антимонопольний комітет України (АМКУ)
  5. Національна комісія зі стандартів державної мови
  6. Комісія з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій
  7. Національна поліція України (поліція)
  8. Український інститут національної пам'яті (УІНП)
  9. Фонд державного майна України (ФДМУ)
  10. Пенсійний фонд України (ПФУ)
  11. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку
  12. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

Колишні міністерства

  • 1 березня 2014 року було ліквідовано Міністерство доходів і зборів України[38].
  • 20 квітня 2016 року створено Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Державні комітети

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.[39] Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.[40]

  • Державний комітет України по соціальному розвитку села, а також підприємств і організацій м'ясної і молочної промисловості
  • Державний комітет України по харчовій і переробній промисловості
  • Державний комітет України по хімічній, нафтохімічній промисловості та медичних препаратах
  • Державний комітет України по оборонній промисловості і машинобудуванню
  • Державний комітет України у справах архітектури, будівництва і охорони історичного середовища
  • Державний комітет України по зв'язку

Система державних комітетів була успадкована з СРСР і отримала розвиток у 1950—1960ті.[41]

Інститут державних міністрів України був ліквідований 25 лютого 1992 як такий, що не виправдав себе.[42]

Існував окремий інститут урядових комітетів.[43]

Див. також

Джерела

  1. а б в г д Міністр юстиції Олександр Лавринович: «Побачите самі, як зміняться адміністрація президента, РНБОУ, яка випаде доля центральним органам виконавчої влади…» [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня № 46 (826) 11 — 17 грудня 2010. Автори: Юлія Мостова, Сергій Рахманін
  2. а б в г д е ж Про центральні органи виконавчої влади. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 листопада 2023.
  3. а б в г д е ж Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 листопада 2023.
  4. а б в г д е УРЯДОВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. leksika.com.ua. Процитовано 7 листопада 2023.
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 від «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (зі змінами)
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 року № 416 «Про внесення до деяких актів Кабінету Міністрів України змін щодо найменувань окремих центральних органів виконавчої влади»
  8. а б в г д Перелік органів виконавчої влади. www.kmu.gov.ua. Процитовано 7 листопада 2023.
  9. а б в г д е ж и к л м н п р с т Закон Української РСР від 3 серпня 1990 року № 150-XII «Про міністерства і державні комітети Української РСР»
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с т Закон Української РСР від 13 травня 1991 року № 1030б-XII «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР»
  11. Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 724/2001 «Про перейменування Міністерства економіки України»
  12. Указ Президента України від 20 квітня 2005 року № 677/2005 «Про Міністерство економіки України»
  13. а б в Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  14. а б Указ Президента України від 6 травня 1997 року № 388/97 «Про утворення Міністерства енергетики України»
  15. а б в г Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади»
  16. Указ Президента України від 9 листопада 1994 року № 664/94 «Про створення Міністерства вугільної промисловості України»
  17. Указ Президента України від 25 липня 2005 року № 1123/2005 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю»
  18. Указ Президента України від 26 вересня 1995 року № 882/95 «Про утворення Міністерства культури і мистецтв України»
  19. Указ Президента України від 29 липня 1997 року № 732/97 «Про утворення Державного комітету лісового господарства України»
  20. а б в Указ Президента України від 12 грудня 1991 року № 2/91 «Про утворення Міністерства освіти України та ліквідацію Міністерства народної освіти України і Міністерства вищої освіти України»
  21. а б Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 705/97 «Про утворення Міністерства праці та соціальної політики України»
  22. а б в г д е Указ Президента України від 13 листопада 1992 року № 566/92 «Про зміни в системі центральних органів державної виконавчої влади України»
  23. а б в г д е ж и к л Указ Президента України від 25 лютого 1992 року № 98/92 «Про зміни в системі центральних органів державної виконавчої влади України»
  24. а б в г Указ Президента України від 26 липня 1996 року № 596/96 «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України»
  25. а б Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 701/97 «Про утворення Міністерства промислової політики України»
  26. а б Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 693/97 «Про утворення Міністерства агропромислового комплексу України»
  27. Указ Президента України від 26 квітня 1993 року № 145/93 «Про Міністерство України у справах національностей та міграції»
  28. а б Указ Президента України від 25 липня 1994 року № 408/94 «Про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів»
  29. а б Указ Президента України від 26 грудня 1995 року № 1176/95 «Про утворення Міністерства України у справах національностей та міграції»
  30. Указ Президента України від 18 листопада 1994 року № 689/94 «Про утворення Міністерства України у справах преси та інформації»
  31. а б Указ Президента України від 13 листопада 1996 року № 1061/96 «Про Міністерство інформації України»
  32. Указ Президента України від 30 листопада 1994 року № 710/94 «Про утворення Міністерства рибного господарства України»
  33. Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 691/97 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України»
  34. president.gov.ua [Архівовано 19 липня 2014 у Wayback Machine.] Указ Президента України № 370/2011 від 6 квітня 2011 року «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»
  35. president.gov.ua Указ Президента України № 409/2011 від 8 квітня 2011 року «Про внесення зміни до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 370»
  36. Указ Президента України № 726/2012 від 24 грудня 2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади». Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.
  37. Указ Президента України № 96/2013 від 28 лютого 2013 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади». Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  38. Кабінет Міністрів ліквідував Міністерство доходів і зборів
  39. Термин «Державний комітет (державна служба)». Верховна Рада України. 15 грудня 1999
  40. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. Про систему центральних органів виконавчої влади [Архівовано 2020-02-24 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 15 грудня 1999
  41. Государственный комитет. Академик.
  42. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. Про зміни в системі центральних органів державної виконавчої влади України. Верховна Рада України. 25 лютого 1992
  43. Коліушко, І. Б. УРЯДОВІ КОМІТЕТИ. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998.