Термін виник і має розповсюдження головним чином в англійській мові та має свій сленг. Вебсайти маносфери нерідко порівнюють прийняття цієї ідеології з «вибором червоної пігулки», а ті, хто не згоден з їхньою філософією, сприймаються як ті, що «прийняли синю пігулку». Також часто використовуються терміни «альфа-самець» і «бета-самець»[1]. Через те, що деякі представники маносфери бачать байдужість суспільства до проблем, з якими стикаються чоловіки та хлопці, використовують термін зворотний сексизм замість терміну мізандрія[5].
Кейтлін Дьюві з «The Washington Post» характеризує маносферу як «велику, різноманітну мережу блогів і форумів в інтернеті»[1]. За словами оглядача «The Guardian» Алекса Герна, маносфера є «спільнотою чоловіків-пікаперів, жертв зловживань та насильства, прихильників прав батьків, які збираються в Інтернеті»[2].
Людину, яка відвідує онлайн-спільноти, пов'язані з маносферою, іноді називають «маносферіанцем»[7], у іншому варіанті — «червонопігульником» (той, хто вибрав «червону пігулку») — це той, хто змістився з раніше прийнятих основних соціальних або феміністських переконань, до тих, які широко відображаються у маносфері. Вони іноді зневажливо відзиваються про своїх недоброзичливців та опонентів як про «блакитнопігульників» (тих, хто вибрав «синю пігулку»)[8].
↑Balls to all that. The Economist. 16 червня 2016. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 16 грудня 2018.
↑Nicholas, Lucy, and Christine Agius. «Real Victims, Real Men, Real Feminists, Real Sluts. The Persistent Masculinist Collapse of Gender-based Violence Discourses.» The Persistence of Global Masculinism. Palgrave Macmillan, Cham, 2018. 61-87.
↑Lyons, Matthew N. «Ctrl-Alt-Delete: The Origins and Ideology of the Alternative Right.» Somerville, MA: Political Research Associates, January 20 (2017).
↑Sculos, Bryant W. «Who's Afraid of ‘Toxic Masculinity’?.» Class, Race and Corporate Power 5.3 (2017): 6.
