Галина Миколаївна Ки́рпа (нар. 1 січня 1950, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область) — українська поетеса, прозаїк, перекладачка, літературна редакторка. Членкиня Національної спілки письменників України (1986). Авторка віршів і прози для дітей і дорослих.
Народилася 1 січня 1950 в селі Любарці Бориспільського р-ну Київської області. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1976). Працювала на видавничій (1969–1978) та журналістській (1978–1989) роботі.
Авторка поетичних книжок «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001), «Профіль вечора [Архівовано 31 Грудня 2013 у Wayback Machine.]» (2013), збірок ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків» (1992) та «Будинок старий, як світ»(1999), віршів та оповідань у книзі «Чарівний вузлик» (2000), народознавчої книжки для дітей «Забавлянки мами Мар'янки» (1992, у співавторстві), «Ну й гарно все придумав Бог» (2003, видання отримало Грамоту Президента Форуму видавців у Львові), книжки вибраного для дітей «Місяць у колисці» (2012), книжки-білінгви «Скільки? / How many?» (2014), оповідання «Мій тато став зіркою» (2015), повісті «Тринадцятий місяць у році» (2017), «Абетка рідного дому» (2017), «Муся та бабуся» (2021), «Муся та Різдво» (2022).
Також Галина Кирпа є авторкою шкільних читанок «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя», «Короткого біографічного довідника» авторів цих читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес — разом із Дмитром Чередниченком), посібника з етики для початкової школи «Андрійкова книжка» (для 1, 2 кл. — 1992, для 3 кл. — 1993, для 4 кл. — 1996; у співавторстві), тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (спільно з Дмитром Чередниченком), хрестоматії школяра «Про маму» (2001), антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Дмитром Чередниченком — 2001, 2002), хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» у трьох томах (2007).
Твори Галини Кирпи перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами. Друкувалася в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США.
Перекладає з білоруської, данської, німецької, норвезької та шведської мов. У її перекладі побачили світ твори:
Переклала трилогію Сергія Граховського «Зона мовчання» (невидана), окремі твори Максима Танка, Володимира Короткевича, Сергія Панізника, Казимира Камейші, Миколи Малявки, Ніни Матяш, Сергія Тарасова (з біл.); Інґер Сандберґ, Ґуннель Лінде, Ульфа Старка, Едіт Седерґран, Бу Сеттерлінда, Бенґта Шердемана, Артура Лундквіста, Юйї і Томаса Віесландерів, Ґуннара Екелефа, Вільгельма Екелунда, Еріка Блумберґа, Вернера Аспенстрема, Гаррі Мартінсона, Ельмера Діктуніуса, Інґрід Шестранд, Сів Відерберґ, Маріанне Сандельс, Яльмара Седерберґа, Астрід Ліндґрен, Пера Родстрема (зі шв.); Лісбет Торп (з дан.); Йо Тенфюрд, Альфа Прейсена, Арнульфа Еверланна, Гюнвор Гофму; Крістіни Бусти, Фрідріха Шиллера, Інґеборґ Бахман, Вільгельма Сабо, Моріца Гартмана (з нім.) та ін.
Авторка статей: про шведських письменників — Сару Лідман «Мистецьке кредо — правда» (у виданні «Острів. Я і мій син», «Дніпро», 1984, переклад Ольги Сенюк); — Авґуста Стріндберґа «Поет і сумління епохи» (у виданні «Червона кімната», «Фоліо», 2009, переклад Ольги Сенюк); — про Віктора Близнеця, Миколу Вінграновського, Ольгу Сенюк (у газеті «Слово Просвіти»); — про Наталку Поклад, Людмилу Задорожну, Ольгу Мак, Лесю Храпливу (у журналі «Наше життя», США) та ін.
{{cite web}}