Працював заступником начальника прес-служби Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Найпослідовніший український поет-конкретист. Свідомо прагне перенести на український ґрунт рідкісні форми східної поезії (рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба).
«Голінний ентузіаст рака літерального» (цикл «В сузір'ї Рака»), один із засновників групи паліндромістів «ГЕРАКЛІТ». Учасник Міжнародної конференції «EyeRhymes» (Едмонтон, Альбертський університет, 1997), співзасновник Світової Асоціації візуального мовлення.
Помер 7 липня 2009 р. після тяжкої хвороби.
Оцінка творчості
Письменник Костянтин Коверзнєв, цитати зі статті «Любов до життя»: «В мене чомусь Мірошниченко асоціювався з Панасом Мирним. По-перше, невисокого зросту, з такою зовнішністю міцного хазяїна-середняка, в якого є і воли, і коні, і кілька гектарів землі. По-друге, він був чиновником, до того ж, постійно перекладав кримськотатарських поетів (художній рівень яких — це для мене загадка), а на видання нацменів виділялися певні бюджетні кошти».
«Мені видається, що Микола Мірошниченко своєю поезією зробив неоціненний подарунок українському письменству, бо наблизив його знову до часів Івана Величковського. Коли поезія була загнана в такі рамці, що не можливо було відчути свіжий подув вітру у вакуумі. І лише справжнім талантам, віртуозам вдавалося продертися через частокіл форми зі справжнім глибинним почуттям краси і любови до життя».
