Янош Лайош Нейман народився в Будапешті (Австро-Угорська імперія). Він був старшим з трьох синів у єврейській сім'ї заможного будапештського банкіра Макса Неймана (угор.Neumann Miksa) і Маргарет Канн (угор.Kann Margit). Янош, або просто «Янсі», був незвичайно обдарованою дитиною, цікавився математикою, природою чисел і логікою навколишнього світу.
1911 року вступив до Лютеранської гімназії. 1913 року його батько отримав дворянський титул, і Янош разом з австрійським і угорським символами знатності — частка фон (von) до австрійського прізвища і титулом Маргиттаї (Margittai) в угорському іменуванні — став називатися Янош фон Нейман або Нейманом Маргиттаї Янош Лайош. Під час викладання в Берліні та Гамбурзі його називали Йоганном фон Нейманом. Пізніше, після переїзду в 1930-тих роках до США, він своє ім'я на англійський зразок змінив на Джон. Цікаво, що брати фон Неймана після переїзду в США отримали зовсім інші прізвища: Воннеуманн (Vonneumann) і Ньюман (Newman).
Джон Фон Нейман здобув ступінь докторафілософії з математики (з елементами експериментальної фізики і хімії) в університеті Будапешта у 23 роки. Одночасно він вивчав хімічну інженерію у швейцарському Цюриху (Макс фон Нейман вважав професію математика недостатньою для того, щоб забезпечити надійне майбутнє сина). З 1926 по 1930 роки Джон фон Нейман був приват-доцентом в Берліні.
У 1930 році фон Нейман був запрошений на викладацьку посаду в американський Принстонський університет. Був одним з перших запрошених на роботу в заснований в 1930 році науково-дослідний Інститут перспективних досліджень (англ.Institute for Advanced Study), що також розташовувався в Принстоні, де з 1933 року і до самої смерті посідав професорську посаду.
У 1936—1938 роках Алан Тюрінг захищав в інституті під керівництвом Алонзо Черча докторську дисертацію. Це сталося незабаром після публікації в 1936 році статті Тюрінга «On Computable Numbers with an Application to the Entscheidungs problem», яка включала концепції логічного проєктування та універсальної машини. Фон Нейман, поза сумнівом, був знайомий з ідеями Тюрінга, проте невідомо, чи застосовував він їх в проєктуванні IAS-машини десять років опісля.
У 1937 році фон Нейман став повноправним громадянином США. У 1938 він був нагороджений премією імені М. Бохера за свої роботи в області аналізу.
Фон Нейман був одружений двічі. Вперше він одружився з Марієтт Кевеші (Mariette Kövesi) в 1930 році. Фон Нейман навіть погодився перейти в католицтво, щоб догодити її сім'ї. Шлюб розпався в 1937 році, а вже в 1938 він одружився з Кларою Ден (Klara Dan). Від першої дружини у фон Неймана народилася дочка Марина — в майбутньому відомий економіст.
У 1957 році фон Нейман захворів на рак кісток, який, можливо, спричинило радіоактивне опромінювання при дослідженні вибуху атомної бомби та його наслідків в Тихому океані або, можливо, при подальшій роботі в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико (його колега, піонер ядерних досліджень Енріко Фермі, помер від раку шлунка в 1954 році). Через кілька місяців після постановки діагнозу фон Нейман помер у важких муках.
Внесок в науку
Внесок фон Неймана у розвиток багатьох галузей математики є значним. Перші його роботи, написані під впливом Давида Гільберта, присвячено основам математики. Нейман запропонував загальноприйняте тепер означення ординала, він сформулював аксіому регулярності, що включена в аксіоматичні системи ZFC Цермело-Френкеля та NBG фон Неймана-Бернайса-Геделя. На основі цієї аксіоми фон Нейман розробив кумулятивну ієрархію універсуму. Визнанням внеску фон Неймана у теорію множин є загальноприйняте тепер позначення класу усіх множин першою літерою прізвища фон Неймана. Коли Курт Гедель довів нездійсненність запропонованої Гільбертом програми, фон Нейман залишив дослідження у теорії множин та взявся до функціонального аналізу і його застосувань у квантовій механіці. Нейману належить чітке математичне формулювання принципів квантової механіки, зокрема, її ймовірнісна інтерпретація; його праця «Математичні основи квантової механіки» (Mathematische Grundlagen der Quantenmechanik, 1932[19]) вважається класичною. 1932 року Нейман довів еквівалентність хвильової та матричної механіки. Дослідження основ квантової механіки спонукало його до глибшого вивчення теорії операторів і створення теорії необмежених операторів.
Праці Неймана справили вплив на економічну науку. Учений став одним з творців теорії ігор — галузі математики, яка вивчає ситуації, пов'язані з ухваленням оптимальних рішень. Застосування теорії ігор до розв'язання економічних задач виявилось не менш значним, ніж сама теорія. Результати цих досліджень було опубліковано в спільній з економістом О. Моргенштерном праці «Теорія ігор і економічна поведінка» (The Theory of Games and Economic Behavior, 1944).
Третьою галуззю наук, на яку мала вплив творчість фон Неймана, стала теорія обчислювальних машин і аксіоматична теорія автоматів. Справжнім пам'ятником його досягненням є власне комп'ютери, принципи дії яких було розроблено саме Нейманом (частково — спільно з Г. Голдстайном).
Бібліографія
фон Нейман Дж. Избранные труды по функциональному анализу // Классики науки. — М. : Наука, 1987. — 375+369 с.
фон Нейман И. Математические основы квантовой механики = Mathematische Grundlagen der Quantenmechanik. — М. : Наука, 1964. — 368 с.
фон Нейман Дж. Теория самовоспроизводящихся автоматов = Theory of Self-reproducing Automata. — М. : Мир, 1971. — 384 с.
фон Нейман Дж., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение = Theory of Games and Economic Behavior. — М. : Наука, 1970. — 708 с.
Пуанкаре А., Эренфесты Т. и П., фон Нейман Дж. Работы по статистической механике. — Ижевск : РХД, 2011. — 282 с.
↑Макро Н. John von Neumann: The Scientific Genius Who Pioneered the Modern Computer, Game Theory, Nuclear Deterrence, and Much More — 1992. — С. 380. — ISBN 0-679-41308-1
.svg){kind=small}
