Андрі́й Петро́вич Єршо́в (19 квітня 1931(19310419), Москва — 8 грудня 1988, Москва) — радянський програміст і математик, один з творців «шкільної інформатики», лідер у галузі теорії й автоматизації програмування, основні праці якого охоплюють теоретичне й системне програмування, мови програмування, теорію схем програм, мішані обчислення.
Народився в Москві в родині інтелігентів: батько був інженером-хіміком, мати — бібліотекаркою.
У 1943 році батьки А. П. Єршова переїжджають у Сибір, до міста Кемерово, де Андрій Петрович в 1949 році закінчив середню школу.
Того ж року вступає на фізико-технічний факультет Московського університету, збираючись стати фізиком. Однак на цьому факультеті йому вчитися не довелось, але було дозволено перевестися на механіко-математичний факультет того ж університету.
На механіко-математичному факультеті А. П. Єршов став спеціалізуватися за кафедрою обчислювальної математики, якою керував академік С. Л. Соболєв, а на останніх курсах під впливом О. А. Ляпунова захопився програмуванням.
У 1953 році, ще бувши студентом, влаштувався на роботу в Інститут точної механіки та обчислювальної техніки (Москва), де складався один з перших радянських колективів програмістів, і брав участь у підготовці приймальних випробувань однієї з перших радянських обчислювальних машин «БЭСМ».
У 1954 році А. П. Єршов закінчив університет — це був перший у радянських ВНЗ масовий випуск за фахом «програмування».
У тому ж році його приймають в аспірантуру в Московському університеті, яку він закінчує в 1957 році. В аспірантурі працює під керівництвом О. А. Ляпунова й на початок 1958 року завершує підготовку кандидатської дисертації, присвяченої поняттю операторного алгорифму. Однак у зв'язку з настороженим ставленням математиків у той період до нової науки — програмування — захистити дисертацію йому вдається тільки в 1962 році.
У 1957 році А. П. Єршов стає завідувачем відділом автоматизації програмування у щойно створеному Обчислювальному центрі АН СРСР.
У зв'язку зі створенням Сибірського відділення АН СРСР на прохання директора Інституту математики СВ АН СРСР академіка C. Л. Соболєва приймає обов'язки організатора й фактичного керівника відділу програмування цього інституту. В 1960 році стає й формальним керівником цього відділу й остаточно переїжджає в Сибір.
Докторську дисертацію з методів побудови трансляторів захищає в 1968 році і за два роки стає членом-кореспондентом (1970), а в 1984 році — академіком АН СРСР.
Надалі, після створення Г. І. Марчуком Обчислювального центру СВ АН СРСР (1964), переходить на роботу в цей центр (завідувачем відділом і відділенням). Тут починається науково-педагогічна робота А. П. Єршова: він не тільки стає ідейним керівником і неформальним главою великої й активної спільноти новосибірських програмістів — школи системного й теоретичного програмування, дослідження якої складалися з робіт його учнів і послідовників у різних новосибірських інститутах, — але й приступає до виконання обов'язків професора в Новосибірському університеті (з 1969).
Завдяки науковій прозірливості, А. П. Єршов одним із перших у країні усвідомив ключову роль обчислювальної техніки в прогресі науки й суспільства й від початку 1980-х років почав активно займатися педагогічною діяльністю, спрямованою на просування програмування, а потім й інформатики в систему освіти, а також масову свідомість.
У Новосибірську під патронатом А. П. Єршова були розпочаті експерименти з викладання програмування, а потім й інформатики, школярам. Під цей освітній проєкт було розроблено комп'ютер «Агат», навчальну систему «Школярка» і мову «РАПІРА».
У 1985-86 роках А. П. Єршов разом із групою співавторів підготували й випустили пробні навчальні посібники для середніх навчальних закладів «Основи інформатики й обчислювальної техніки» (частина I і частина II — для 9-10 класів) і під його науковим керівництвом почалося викладання інформатики як навчального предмета у всіх школах Радянського Союзу.
Для запису алгоритмів у пробних навчальних посібниках уперше було застосовано Алгол-подібну мову з російською нотацією (так звану «навчальну алгоритмічну мову»). Для неї через нетривалий час на механіко-математичному факультеті МДУ було створено «комп'ютерну реалізацію» — компілятор, який дістав назву «Е-практикум» і був досить швидко портований на всі типи «шкільних» комп'ютерів.
Академік А. П. Єршов залишив багату наукову й творчу спадщину, що охоплює понад 200 книг, статей, препринтів, багато передмов, редакційних статей, відгуків тощо, а також газетних публікацій тощо.
Обраний членом Американської асоціації обчислювальних машин (1965), почесним членом Британського комп'ютерного товариства (1974).
За істотний внесок у теорію мішаних обчислень А. П. Єршову присуджено премію імені О. М. Крилова АН СРСР[ru] (1984). Також його відзначено премією Ради Міністрів СРСР (1985). Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1967, 1975), орденом «Знак Пошани» (1981).