Громадянська війна в Афганістані (1996—2001)

Громадянська війна в Афганістані (1996—2001)
Громадянська війна в Афганістані
Ситуація в Афганістані на 1996 рік
Дата 27 вересня 1996 — 7 жовтня 2001 Місце Афганістан Результат Перемога Північного Альянсу * Опанування силами Альянсу Кабулу * Поразка уряду Талібану в Афганістані * Масові страти та грубі порушення норм і принципів міжнародного гуманітарного права (вбивства, зґвалтування, грабіж, вимагання, мародерство); Територіальні зміни падіння Ісламського Емірату Афганістан
Сторони
Північний альянс За підтримки:  Іран  Росія[1]  Узбекистан[2][3]  Індія[4]  Таджикистан  Туреччина  Туркменістан  Казахстан  Киргизстан	Талібан Аль-Каїда * 55-та арабська бригада[5] За підтримки  Пакистан  Саудівська Аравія[2][3]  Катар
Командувачі
Ахмад Шах Масуд  † Бургануддін Раббані Абдул-Рашид Дустум Ісмаїл-Хан Хамід Карзай Бісмілла-хан Мохаммаді Хаджі Абдул Кадір Мухаммед Мохакік Карім Халілі Мухаммед Асіф Мохсені Хусейн Анварі	Мухаммед Омар Обайдулла Ахунд Дадулла Осама бен Ладен Айман аль-Завахірі

Громадянська війна в Афганістані (1996—2001) — збройний конфлікт на території Афганістану, що став продовженням попередньої громадянської війни після опанування Талібаном Кабулу та проголошення 27 вересня 1996 року Ісламського Емірату Афганістан. Завершенням вважається початок вторгнення американських та британських військ до Афганістану.

У вересні 1994 року на півдні Афганістану зародився рух повстанців, який згодом отримав назву Талібан (пушту طالبان, «студенти»). Незабаром рух Мухаммеда Омара узяв під свій контроль 12 з 34 провінцій Афганістану. У лютому 1995 року Талібан, захопивши Газні та провінцію Вардак, підступив до Кабула. 27 вересня 1996 року Талібан, контролюючи вже значні території західного, південного та східного Афганістану, здобув Кабул і проголосив про створення Ісламського Емірату Афганістан.

На території контрольованих ними районах, таліби нав'язували своє фундаменталістське тлумачення ісламу, видаючи постанови, що забороняли жінкам працювати поза домом, відвідувати школу або залишати свої будинки, якщо їх не супроводжував родич чоловіків.

Шах Масуд і Дустум, колишні затяті вороги, змушені були піти на мирову, створивши Об'єднаний фронт боротьби проти талібів, широко відомий як Північний альянс. Окрім таджицьких сил Массуда та узбеків Дустума, Об'єднаний фронт включав формування газарейців та пуштунські сили під керівництвом командувачів, таких як Абдул Хак і Хаджі Абдул Кадір. Північний альянс розпочав отримувати різнопланову допомогу від Росії, Ірану, Таджикистану та Індії. 1998 році таліби захопили Мазарі-Шариф, Дустум втік у вигнання.

Поступово протистояння між сторонами, що воювали, ставало все кривавішим. Після взяття Мазарі-Шаріфа і Баміана таліби почали масові розстріли узбеків і газарейців. За даними ООН, у період з 1996 до 2001 року Талібан провів щонайменше 15 масових страт, вбиваючи тисячами мирних мешканців, у першу чергу газарейців-шиїтів.

До кінця 1998 року під контролем Талібану опинилося 90 % території Афганістану, Північний альянс контролював лише одну провінцію.

Див. також

• Історія Афганістану
• Державний переворот в Афганістані (1973)
• Саурська революція
• Права жінок в Ісламському Еміраті Афганістан
• Республіка Афганістан (Диктатура Дауда)

Примітки

1. Hunter, Shireen; Thomas, Jeffrey L.; Melikishvili, Alexander (2004). Islam in Russia: The Politics of Identity and Security. M.E. Sharpe. с. 409. ISBN 978-0-7656-1282-3. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
2. Afghanistan : Crisis of Impunity: The Role of Pakistan, Russia and Iran in Fueling the Civil War. Volume 13, Number 3. Human Rights Watch. July 2001. с. 36—49. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 30 вересня 2018.
3. Rashid, Ahmed (2002). Mazar-e-Sharif 1997: Massacre in the north. Taliban: Islam, Oil and the New Great Game in Central Asia. London: I.B. Tauris. с. 72. ISBN 9781860648304. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
4. NEW ALIGNMENTS, OLD BATTLEFIELD: REVISITING INDIA'S ROLE IN AFGHANISTAN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 серпня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
5. McCarthy, Rory; Carter, Helen; Norton-Taylor, Richard (26 жовтня 2001). The elite force who are ready to die. The Guardian. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 23 червня 2020.

Література

• Casting Shadows: War Crimes and Crimes against Humanity [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.]: 1978—2001 (PDF) (Report). Afghanistan Justice Project. 2005.
• Coll, Steve (2004). Ghost Wars: The Secret History of the CIA, Afghanistan, and Bin Laden, from the Soviet Invasion to September 10, 2001. Penguin Group, London, New York etc. ISBN 0-141-02080-6.
• Nojumi, Neamatollah (2002). The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-312-29584-4.
• Saikal, Amin (2004). Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival. I.B.Tauris. ISBN 978-0-85771-478-7.
• Matinuddin, Kamal (1999). The Taliban Phenomenon: Afghanistan 1994—1997. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-579274-4.

Посилання

• War Crimes and Crimes against Humanity: 1978—2001
• Blood-Stained Hands. Past Atrocities in Kabul and Afghanistan's Legacy of Impunity [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Конфликт в Афганистане [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.]

Афганістан   Історія   Війна