PROFILBARU.COM

Війна в Дофарі
	Арабська холодна війна; Холодна війна
	Солдат збройних сил султана Омана в 1970 році
Дата	9 червня 1963 — 11 березня 1976
Місце	Оман
Причина	Відкриття в Омані нафти і боротьба за неї[джерело?]
Результат	Рішуча перемога оманського уряду і союзників Поразка повстанців; Модернізація Оману;
Територіальні; зміни	Дофар повернувся під владу султанату
Сторони
Фронт визволення Дофару (до 1971); Національний фронт визволення Оману (1971—1976); За підтримки::; КНР; СРСР; Ірак; Південний Ємен	Оман; Іран; Велика Британія; За підтримки::; Абу-Дабі (до 1971); ОАЕ (з 1971); Саудівська Аравія; Йорданія; Єгипет; Пакистан
Командувачі
невідомо	Кабус бін Саїд
Сили
800 повстанців; 1000 місцевих бійців	Збройні сили Оману: ; 10000 чол.; Нерегулярні бійці фіркат: 1800 ; Збройні сили Великої Британії: ; біля 500 чол.; Збройні сили Ірану: ; 4000 чол.; Збройні сили Йорданії: ; 1 інженерний ескадрон; Збройні сили Об'єднаних Арабських Еміратів: ; невелика військова частина;
Втрати
1400 вбито, 2000 полонені (Іранська оцінка)	Оман: 187 вбито, 559 поранено; Велика Британія: 24 вбиті, 55 полонені; Іран: 719 вбито, поранено 1404
	10,000 цивільних загинуло

Війна в Дофарі (араб. ثورة ظفار) — повстання, розпочате в провінції Дофар проти султанату Маскат і Оману, з 1962 по 1976, що закінчилося поразкою повстанців.

Передісторія конфлікту

У 1962 році Оман був порівняно слаборозвиненою країною на Близькому Сході. Султан Саїд бін Теймур, абсолютний правитель, оголосив поза законом майже всі досягнення 20 століття. Дофар був залежним від Оману і піддавався жорсткій економічній експлуатації. Крім того, населення Дофару, яке розмовляло різними південноаравійськими мовами, були піддані ще більшими обмеженнями, ніж інші оманці.

У 1962 році Фронт визволення Дофару заволодів майже всією провінцією Дофар на півдні Оману. Таке розташування сил не влаштовувало центральну влада султанату в Маскаті і вони чекали моменту, щоб повернути Дофар. У 1964 році в Омані була знайдена нафта. Це внесло додаткове загострення в конфлікт.

Бойові дії в цілому

Війна в Дофарі була локальною війною викликаною заворушеннями в арабському світі (інші приклади: арабо-ізраїльський конфлікт, громадянська війна у Лівії). Війна в Дофарі почалася в 1965 році, і тривала майже 11 років. Військові роки можна розділити на 2 етапи.

1-й етап (1965 — 1-а половина 1970)

Під час 1-го етапу значну роль грала британська авіація. Оскільки в Дофарі в цей час не було розвинутої системи ППО, навіть малозахищені бомбардувальники могли здійснювати нальоти. На початку цього етапу (до 1967 року) війська Фронту тримали певну ініціативу. Пізніше, британці і оманці почали її перехоплювати. Літаки і тут надали велику допомогу.

2-й етап (2-а половина 1970 — 1976)

2-й етап виявився фатальним для Фронту, саме багато в чому через величезний брак сил у 2-му етапі вони і програли війну. Після 1970-го року Фронт змінив свою назву і став називатися Національним фронтом визволення Оману. Після 1973 року фронт вже тільки відбивався від коаліції. До 1976 році війна повністю завершилася.

Перемир'я

Підсумки війни

В результаті війни Дофар отримав свій нинішній статус. Війна стала завершальним етапом у політиці бен Саїда. Після неї Оман став єдиною державою.

Фронт визволення Дофара залишився незалежною організацією в Омані (базується в Лондоні). Він проводить колишню політику, але відкрито не виступає.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н The Dhofar Rebellion. countrystudies.us. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
↑ ^а ^б The Insurgency In Oman, 1962-1976. globalsecurity.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2017.
↑ Paul, Christopher; Clarke, Colin P.; Grill, Beth; Dunigan, Molly (2013), Oman (Dhofar Rebellion), 1965–1975: Case Outcome: COIN Win, Paths to Victory, Detailed Insurgency Case Studies, RAND Corporation, с. 274, doi:10.7249/j.ctt5hhsjk.34#metadata_info_tab_contents (неактивний 2020-01-17), ISBN 9780833081094, JSTOR 10.7249/j.ctt5hhsjk.34{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на січень 2020 (посилання)
↑ Oman(and Dhofar) 1952-1979. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2014.
↑ Political Science. Middle East/North Africa/Persian Gulf Region. University of Central Arkansas. Retrieved 2011. [1] [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
↑ Oman (and Dhofar) 1952-1979. www.acig.org. 26 серпня 2007. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 4 листопада 2018.

Посилання

Oman(and Dhofar) 1952—1979 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
The Insurgency In Oman, 1962—1976 [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.]

[Omancountrystudies-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н The Dhofar Rebellion. countrystudies.us. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 5 травня 2016.

[globalsecurity.org-2] а ^б The Insurgency In Oman, 1962-1976. globalsecurity.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2017.

[3] Paul, Christopher; Clarke, Colin P.; Grill, Beth; Dunigan, Molly (2013), Oman (Dhofar Rebellion), 1965–1975: Case Outcome: COIN Win, Paths to Victory, Detailed Insurgency Case Studies, RAND Corporation, с. 274, doi:10.7249/j.ctt5hhsjk.34#metadata_info_tab_contents (неактивний 2020-01-17), ISBN 9780833081094, JSTOR 10.7249/j.ctt5hhsjk.34{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на січень 2020 (посилання)

[4] Oman(and Dhofar) 1952-1979. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2014.

[narrative-5] Political Science. Middle East/North Africa/Persian Gulf Region. University of Central Arkansas. Retrieved 2011. [1] [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[acig.com-6] Oman (and Dhofar) 1952-1979. www.acig.org. 26 серпня 2007. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 4 листопада 2018.

[3]

[1]

[2]

[4]

[6]

[5]