PROFILBARU.COM

Дата:	30 жовтня 1975 — 6 вересня 1991
Місце:	Західна Сахара, Мавританія, Марокко
Результат:	Припинення іспанського контролю і відмова Мавританії від територіальних претензій; перемир'я з Марокко

Війна в Західній Сахарі
	Західна Сахара. Червоною смугою вказана «Марокканська стіна»
Дата:	30 жовтня 1975 — 6 вересня 1991
Місце:	Західна Сахара, Мавританія, Марокко
Результат:	Припинення іспанського контролю і відмова Мавританії від територіальних претензій; перемир'я з Марокко
Сторони
Полісаріо; за фінансової підтримки: ; Алжир; Лівія;	Марокко; Мавританія ; (1975–1979); за підтримки:; Франція; (1977–1978)
Командувачі
Мустафа Саєд Ель-Валі ; Мохаммед Абдельазіз; Алжир Хуарі Бумедьєн	Моктар ульд Дадда ; Мустафа Салех; Хасан II

Війна в Західній Сахарі (араб. حرب الصحراء الغربية, фр. Guerre du Sahara occidental, ісп. Guerra del Sahara Occidental) — збройний конфлікт, пов'язаний з боротьбою фронту Полісаріо за незалежністьЗахідної Сахари спочатку від Іспанії, а пізніше — від Марокко та Мавританії. Війна тривала з 1975 до 1991 року та завершилася підписанням перемир'я з умовою проведення референдуму з питання про незалежність. Через різноманітні труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру референдум досі не проведений.

Передумови

В 1884 році Іспанія почала колонізацію території на північно-західному узбережжі Африки. В 1958 році тут була створена провінція Іспанська Сахара. Місцеві племена постійно вели боротьбу проти іспанського панування, тому ця територія завжди вважалася неспокійною. З початком процесудеколонізації післяДругої світової війни Іспанія зіткнулася з новими труднощами. У 1957—1958 роках претензії Марокко на район іспанського міста Сіді-Іфні привели до збройного конфлікту між двома країнами. Зростання націоналізму серед населення Західної Сахари привів до формування в травні 1973 року Народного фронту за визволення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро^[1], відомого по своїй іспанської абревіатурі ПОЛІСАРІО.

Ранній період війни

Див. також: Операція «Ламантин»

Відразу ж після свого утворення фронт ПОЛІСАРІО розгорнув збройну боротьбу проти іспанців. У 1975 році Іспанія ухвалила рішення відмовитися від своєї колонії. Під тиском з боку Марокко, в листопаді 1975 року були укладені Мадридські угоди, згідно з якими територія Західної Сахари мала бути розділена між Марокко і Мавританією. У відповідь на це ПОЛІСАРІО 27 лютого 1976 року проголосив створення незалежної Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР) і почав бойові дії вже проти військ арабських країн^[1].

ПОЛІСАРІО отримував зброю і фінансові кошти від Алжиру, що дозволило фронту вести ефективні партизанські дії. Це призвело до швидкого виходу з війни Мавританії, країни з нечисленною армією і слабкою економікою. Навіть підтримка Франції, яка направила в країну ескадрилью винищувачів-бомбардувальників «Ягуар» своїх національних ВПС, не допомогла переламати хід бойових дій. В 1978 році група втомлених війнами офіцерів мавританської армії за підтримки французької розвідки зробила переворот і одразу ж уклала з ПОЛІСАРІО угоду про припинення вогню. В серпні 1979 року був підписаний мирний договір, за умовами якого Мавританія відмовилася від своїх прав на частину території Західної Сахари, визнала САДР і вивела свої війська.^[1]

Марокканський період

Після виходу з війни Мавританії та частина Західної Сахари, яка мала відійти їй, відразу була окупована Марокко^[1]. І у військовому, і в економічному плані Марокко була набагато сильнішим противником, ніж Мавританія. Партизани продовжували активно користуватися підтримкою Алжиру, бойові дії прийняли затяжний характер. Марокканський військовий контингент в Західній Сахарі перевищив 100 тис. Чоловік. Щоб припинити проникнення партизанів з алжирської території, марокканці в 1981 році розпочали будівництво стіни в районах, прилеглих до кордону^[1]. Це споруда отримала назву «Марокканська стіна» (фронт ПОЛІСАРІО називає її «стіною ганьби») і в цілому дозволила марокканським військам встановити контроль над значною частиною Західної Сахари. Проте, інкурсії партизан не припинялися, хоча інтенсивність воєнних дій ніколи не досягала рівня початку 80-х років. Сторони опинилися в патову положенні, і 6 вересня 1991року за посередництва ООН уклали перемир'я. В регіоні була розгорнута Місія Організації Об'єднаних Націй з проведення референдуму в Західній Сахарі.

Сучасний стан конфлікту

На липень 2014 року в зоні конфлікту підтримується режим припинення вогню. Угоди 1991 року передбачали проведення в Західній Сахарі референдуму з питання про незалежність, проте виникла неясність з виборчими правами населення країни. Референдум постійно відкладався, і його перспектива досі залишається неясною. У Західній Сахарі як і раніше знаходяться військові сили Марокко й ПОЛІСАРІО; таким чином, конфлікт остаточно не врегульований. Фронт ПОЛІСАРІО кілька разів заявляв про готовність відновити бойові дії, якщо виникне така необхідність.

В 2020 році збройні сутички в Західній Сахарі між Марокко та Полісаріо поновилися^[2].

Посилання

The Sahara War 1975—1991 (onwar.com) (англ.)
ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО ФРОНТА ПОЛИСАРИО В РФ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Фронт ПОЛИСАРИО: революционная борьба за независимость

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Keating, Joshua (15 листопада 2020). The Peace Deals of the ’90s Are Breaking Down. Slate (амер.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2020.