Кордон між двома колонізаційними територіями був визначена по річці Уругвай, причому Португалія отримала землі на східному березі річки. Сім єзуїтських редукцій (місій) на східному березі Уругваю, відомі як «Misiones Orientales»: Сан-Мігел, Санту-Анжелу, Сан-Лоренцо-Мартир, Сан-Ніколас, Сан-Хуан-Баутіста, Сан-Луїс-Гонзага і Сан-Боржа), були знищені на португальському, та переміщені на іспанський західний бік річки.
1754 року єзуїти підкорилися вимогам угоди й відмовилися від управління місіями, але гуарані під проводом Сепе Тіаражу (Sepé Tiaraju) відмовилися підкоритися наказу про переселення. Деякі з єзуїтів підтримали їх. Спочатку, 1754 року, дії іспанської армії спрямовані на переселення гуарані з їх місій провалилися. У лютому 1756 об'єднана армія з 3 000 іспанських і португальських солдатів атакувала поселення. У результаті загинуло 1511 гуарані, з боку колонізаторів загинуло тільки троє європейців. Після битви об'єднана іспано-португальська армія окупувала й зруйнувала сім місій.
Після цього Іспанія та Португалія анулювали угоду 1750 року й підписали Договір в Ель-Пардо (1761), по якому Іспанія зберегла за собою сім місій та прилеглі території.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
