Австрійські: 514,700 вбитих, поранених або полонених (1792—1797) 440,000 вбитих, поранених або полонених (1799—1801) 396,000 загиблих у бою (1805—1815) Прусські: 154,000 вбитих у бою Російські: 299,000 вбитих у бою[1]
Війна четвертої коаліції: 700,000 смертей Війна п'ятої коаліції: 300,000 смертей Піренейська війна: 2,400,000 смертей Війна шостої коаліції: 450,000 смертей Війна сьомої коаліції: 60,000 смертей
Французькі революційні та Наполеонівські війни[2], які іноді називають Коаліційними, складалися із семи воєн, які вели різні військово-політичні союзи Великих європейських держав ― відомі також як Коаліції ― проти Революційної Франції між 1792 та 1815 роками. Спочатку дії велись проти нещодавно оголошеної Французької республіки, а з 1799 р. ― проти першого консула, а пізніше імператора ― Наполеона Бонапарта.[3] Цей період охоплює як Французькі революційні війни, так і Наполеонівські війни, хоча, строго кажучи, він виключає конфлікти, які не ставили Францію проти коаліції держав. Прикладом ― вторгнення Франції у Швейцарію.
Війна сьомої коаліції, також відома як Сто днів (березень ― липень 1815 р.)
Термінологія
Етимологія
Одне з перших вживань цього терміну можна знайти у звіті Трибунату за 1803 р. під назвою «Résultats des guerres, des négociations et des traités qui ont préced́é et suivi la koalition contre la France» («Результати воєн, переговорів та договорів, які передували та слідували коаліції проти Франції»). Про подію у квітні 1793 р., коли генерал Дюмуріє щойно зазнав поразки під Неервінденом й дезертирував до Австрії, викликавши зневіру у Франції, сказано:
Les événements de cette époque sont les plus pénibles à décrire de доus ceux qui ont signalé les guerres de la coalition. («Події цього часу найбільш болючі для опису з усіх тих, що названі війнами коаліції»).
У січні 1805 р. «Salzburger Intelligenzblatt» була однією з перших коаліційних війн, коли обговорювався «Das Staatsinteresse von Baiern bei dem dritten Koalitions-Kriege» («Національний інтерес Баварії в Третій коаліційній війні»)[4]. Хоча до того часу уже була сформована третя коаліція, війна ще не розпочалась. Австрійська газета обговорювала питання того, чому сусідній електорат Баварії, скоріш за все, стане на бік Французької Республіки, а не очолюваної Австрією коаліції. 30 вересня 1805 р., через кілька днів після початку Ульмської кампанії, імператор Наполеон звернувся до своїх військ у Страсбурзі, розпочавши свою промову словами:
«Soldats, la guerre de la troisième coalition est commencée». («Солдати, розпочалась Війна третьої коаліції»)[5].
Інші терміни
Цей термін також відрізняється від поняття «Французькі революційні війни», який охоплює будь-яку війну за участі Революційної Франції між 1792 та 1799 роками, коли Наполеон захопив владу переворотом 9 листопада 1799, що зазвичай вважається завершенням Французької революції. Оскільки Війна другої коаліції (1798—1802 рр.) вже розпочалась, коли Наполеон захопив владу, війна може як зараховуватись, так і не зараховуватись до Французьких революційних воєн, які у зв'язку із цим можуть вважатись завершеними як у 1799 р., 1801 р. (Люневільський мир), так і у 1802 р. (Ам'єнський мир).
Він також відрізняється від терміну «Наполеонівські війни», який охоплює будь-яку війну за участю Франції, якою керував Наполеон між 1799 і 1815 рр., ― що включає Війну другої коаліції (1798—1802 рр.), ― або ту, що не розпочинається до Війни третьої коаліції (1803/1805, залежно від періодизації). В останньому випадку історики не називають війну другої коаліції «наполеонівською», оскільки Наполеон не ініціював її сам, а лише «успадкував» її від Революційної Французької Директорії, яку він скинув в ході війни.
Оскільки це поняття відноситься тільки до воєн за участю будь-якої зі сторін коаліції, не всі війни, зараховані до Французьких революційних і Наполеонівських воєн, вважаються Коаліційними. Прикладом, вторгнення Франції в Швейцарію (1798 рік, між першою і другою коаліцією), Війна палиць (1802 рік, між другою і третьою коаліцією) і Французько-російська війна (1812, між п'ятою та шостою коаліцією) не є Коаліційними, оскільки Франція воювала проти одного супротивника.
Коаліційні партії
Основними Європейськими державами, що створювали різні Антифранцузькі коаліції, були Велика Британія, Росія, Австрія та Пруссія. Хоча, за винятком Великої Британії, не всі з них брали участь в кожній коаліції.
Коаліції з першої по п'яту розпалися, коли одна або кілька сторін зазнали поразки з боку Франції й були змушені вийти з союзу. Іноді вони ставали союзниками Франції.
Шоста та сьома коаліції були розпущені після поразки Наполеона в 1814 й 1815 роках, і відбулось встановлення балансу сил між сторонами на Віденському конгресі.
Війна першої коаліції тривала в період з 1792 по 1797 рік проти, спочатку, Французького королівства, а потім ― Французької республіки.[6] Кожна держава, що брала участь у війні, хотіла привласнити конкретну частину Франції після її поразки, якої так і не відбулося.[7]
Відносини між французькими революціонерами та сусідніми монархіями погіршилися після Пільницької декларації в серпні 1791 року. Через вісім місяців після голосування в Законодавчих зборах, очолюваними революціонерами, Франція оголосила війну Австрії 20 квітня 1792 року. Пруссія, яка уклала союз з Австрією в лютому, оголосила війну Франції в червні 1792 року. У липні 1792 армія під командуванням герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля, що складалась в основному з прусаків, приєдналася до австрійської сторони і вторглася на територію Франції. Взяття Вердена (2 вересня 1792 року) спровокувало Вересневу різанину в Парижі. Франція контратакувала, здобувши перемогу при Вальмі (20 вересня), а через два дні Законодавчі збори проголосили Французьку республіку.
Згодом ці держави здійснили кілька вторгнень у Францію сушею й морем, причому Пруссія й Австрія атакували з боку австрійських Нідерландів і Рейну, а Королівство Великої Британії підтримало повстання в провінційній Франції й обложило Тулон в жовтні 1793 року. Франція зазнавала поразки (битва при Неервіндені, 18 березня 1793 роки) і внутрішнього повстання (Вандейська війна), й відповіла відповідними заходами. Було сформовано Комітет громадського порятунку (6 квітня 1793 року) й відбулась Масова мобілізація потенційних солдатів віком від 18 до 25 років (серпень 1793 року). Нові французькі армії контратакували, відбили загарбників і просунулися за межі Франції.
Французи створили Батавську республіку в якості братської республіки (травень 1795 роки) і домоглися визнання Пруссією французького контролю над лівим берегом Рейну згідно Базельського миру. Згідно із Кампо-Формійським миром, Священна Римська імперія поступалася Франції Австрійськими Нідерландами, а Північна Італія була перетворена в кілька французьких братніх республік. Іспанія уклала окремий мирний договір з Францією (другий Базельський мир), а французька Директорія здійснила план по захопленню більшої частини Священної Римської імперії.
На північ від Альперцгерцог Карл Тешенський виправив ситуацію в 1796 році, проте Наполеон веде усіх за собою проти Сардинії та Австрії в Північній Італії (1796—1797 рр.) в районі Паданської рівнини, кульмінацією чого стали Леобенський договір[ru] і Кампо-Формійський мир (жовтень 1797). Перша коаліція розпалася, залишивши на полі бою проти Франції тільки Британію.
Війна другої коаліції
Стратегічний огляд операцій у Європі і Середземномор'ї в 1798—1799 рр.
Війна другої коаліції (1798—1802 рр.) була другою війною проти революційної Франції з боку більшості європейських монархій на чолі з Великою Британією, Австрією та Росією, включаючи Османську імперію, Португалію, Неаполь і різні німецькі монархії. Пруссія не приєдналась до цієї коаліції, а Іспанія підтримала Францію.
Метою було стримати експансію Французької республіки та відновити монархію у Франції. Їм не вдалося повалити революційний режим. Було укладено Люневільський договір 1801 року, згідно якого деякі австрійські володіння в межах Священної Римської імперії були скасовані, а французький контроль був поширений на лівий берег Рейну «з повним суверенітетом», проте Франція відмовилась від будь-яких претензій на території на схід від Рейну. Були встановлені спірні кордони в Італії.[8]
Велика Британія та Франція підписали Ам'єнський мирний договір в березні 1802 року, в результаті чого в Європі настав період миру, який тривав 14 місяців. До травня 1803 року Велика Британія та Франція знову були в стані війни, а в 1805 році Велика Британія зібрала третю коаліцію, щоб відновити війну проти Франції.[9][10][11]
Велика Британія вже перебувала в стані війни з Францією після розриву Ам'єнського договору й залишалася єдиною країною, що все ще знаходиться в стані війни з Францією після підписання Пресбурзького мирного договору.[12] З 1803 по 1805 рік Велика Британія знаходилася під постійною загрозою французького вторгнення, однак королівський флот забезпечив собі панування на морі й рішуче знищив франко-іспанський флот в Трафальгарській битві в жовтні 1805 року.[13]
На карикатурі «Пудинг в небезпеці» (1805) Джеймс Гілрей карикатурно зобразив пропозиції, зроблені Наполеоном в січні 1805 р. задля досягнення миру із Великою Британією.
Війна третьої коаліції повністю завершилася в 1804—1805 рр., оскільки дії Наполеона в Італії та Німеччині (зокрема, арешт і страта герцога Енгієнського[ru]) підштовхнули Австрію й Росію до об'єднання з Великою Британією проти Франції. Війна включала сухопутні операції, що забезпечили швидку перемогу Франції, включали Ульмську кампанію[en]; великий маневр Великої армії, що тривав з кінця серпня до середини жовтня 1805 року і який захопив всю австрійську армію; вирішальну перемогу Франції над об'єднаними австро-російськими силами під командуванням царя Олександра I в битві під Аустерліцом на початку грудня. Аустерліц фактично поклав кінець третій коаліції, хоча пізніше була проведена невелика побічна кампанія проти Неаполя, яка також завершилася вирішальною перемогою Франції в битві при Кампо Тенезе[en].[13]
26 грудня 1805 року Австрія та Франція підписали Пресбурзький договір, який виводив Австрію з війни і коаліції, а також підкріплював раніше укладені між двома державами Кампо-Формійський та Люневільський договори. Договір підтвердив поступку Австрією земель в Італії і Баварії Франції та Німеччини німецьким союзникам Наполеона, наклав на переможених Габсбургів компенсацію в розмірі 40 мільйонів франків і дозволив переможеним російським військам вільний прохід зі зброєю та спорядженням через ворожі території та повернення на батьківщину.
Перемога під Аустерліцом також спонукала Наполеона створити Рейнську конфедерацію ― збори німецьких держав-клієнтів, які взяли на себе зобов'язання зібрати армію в 63 000 чоловік. Прямим наслідком цих подій стало припинення існування Священної Римської імперії, коли в 1806 році Франц II зрікся імператорського престолу, ставши Францом I ― імператором Австрії. Однак ці досягнення не привели до встановлення міцного миру на континенті. Аустерліц не змусив заспокоїтися ні Росію, ні Британію, чиї армії захищали Сицилію від французького вторгнення. Тим часом, занепокоєння Пруссії з приводу зростаючого французького впливу в Центральній Європі викликало війну четвертої коаліції в 1806 році.[14]
Усі учасники війни четвертої коаліції. Коаліція, колонії та союзники. Перша Французька імперія, її протекторати, колонії та союзники.
Четверта коаліція боролася проти Французької імперії Наполеона q зазнала поразки у війні 1806—1807 років. Основними учасниками коаліції були Пруссія та Росія, а також Саксонія, Швеція й Велика Британія. За винятком Пруссії, деякі члени коаліції раніше воювали з Францією в складі Третьої коаліції. 9 жовтня 1806 Пруссія приєдналася до оновленої коаліції, побоюючись посилення влади Франції після поразки Австрії і створення Рейнської конфедерації під егідою Франції. Пруссія і Росія мобілізувалися для нової кампанії, причому Пруссія зосередила війська в Саксонії.[15]
Наполеон завдав вирішальної поразки пруссакам в ході стрімкої кампанії, кульмінацією якої стала битва під Єною та Ауерштедтом 14 жовтня 1806 року. Французькі війська під командуванням Наполеона окупували Пруссію, переслідували залишки розбитої прусської армії й захопили Берлін.
Згодом вони просунулися до Східної Пруссії, Польщі та російського кордону, де 7-8 лютого 1807 року у битві під Ейлау вони безрезультатно воювали з росіянами. Просування Наполеона російським кордоном було призупинено навесні, коли він поповнив свою армію свіжими припасами. Російські війська були остаточно розбиті французами в битві під Фрідландом 14 червня 1807 року, а через три дні Росія попросила про перемир'я.[16]
За Тільзитським договором в липні 1807 року, Франція уклала мир з Росією, яка погодилася приєднатися до Континентальної системи. Однак договір був особливо суворий у відношенні Пруссії, оскільки Наполеон зажадав більшу частину прусської території уздовж нижнього Рейну на захід від Ельби і на території колишньої Речі Посполитої. Відповідно, ці придбання були включені до складу нового Вестфальського королівства, очолюваного його братом Жеромом Бонапартом. Він також створив Варшавське герцогство ― польську державу-клієнта, якою керував його новий союзник ― король Саксонії. В кінці війни Наполеон став господарем майже всієї західної і центральної континентальної Європи, за винятком Іспанії, Португалії, Австрії та кількох інших невеликих держав.
Незважаючи на закінчення четвертої коаліції, Велика Британія продовжувала воювати з Францією. Військові дії на суші поновилися пізніше в 1807 році, коли франко-іспанські війська вторглися в союзну Британії Португалію, почавши Піренейську війну. П'ята коаліція буде зібрана, коли в 1809 році до конфлікту знову приєднається Австрія.[1]
Основний конфлікт відбувався в центральній Європі між Австрійською імперією Франциска I і Французькою імперією Наполеона. Французів підтримували їх держави-клієнти, включаючи Королівство Італію, Рейнську конфедерацію та Варшавське герцогство. Австрію підтримувала п'ята коаліція, в яку входили Велика Британія, Португалія, Іспанія, Сардинське та Сицилійське королівства, хоча останні два не брали участі в бойових діях.
До початку 1809 року велика частина французької армії була залучена до півострівної війни проти Великої Британії, Іспанії та Португалії. Після того, як Франція вивела 108 000 солдатів з Німеччини, Австрія напала на Францію з метою повернути території, втрачені в ході війни третьої коаліції. Австрійці сподівалися, що Пруссія підтримає їх як їхній колишній союзник, проте Пруссія вважала за краще зберегти нейтралітет.[17]
10 квітня 1809 року австрійські війська під командуванням ерцгерцога Карла перетнули кордон Баварії ― держави-клієнта Франції. Відповідні дії французів під командуванням Луї-Александра Бертьє були дезорганізовані, але з прибуттям Наполеона 17 квітня порядок був наведений. Наполеон повів наступ на Ландсгут, сподіваючись відрізати австрійців від лінії відступу і зайти їм у тил. Карл перейшов Дунай біля Регенсбурга, що дозволило йому відступити на схід. Йому не вдалось досягти австрійської столиці ― Відня раніше французів. Французька атака через Дунай була відбита 21-22 травня в Асперн-Есслінзькій битві, але повторна атака в липні була успішною. Наполеон здобув велику перемогу в битві під Ваграмом 5-6 липня, що змусило австрійців підписати Цнаймське перемир'я[ru] 12 липня. Вторгнення австрійців в Варшавське герцогство і Саксонію (де вони билися разом із Чорними брауншвейгцями) були відбиті, а самі вони були вигнані зі своїх територій в Італії. Британські війська висадилися в Голландії, але не змогли досягти своєї мети ― захопити Антверпен ― і пізніше були відкликані.[18][19][17]
Війна закінчилася Шенбруннським договором, який був суворим по відношенню до Австрії, оскільки вона втратила свої середземноморські порти і 20 % свого населення. Росії було передано Тарнопіль. Незважаючи на остаточну перемогу Франції, поразка в Асперн-Есслінзькій битві показала, що Наполеона можна перемогти на полі бою. Війна привела до Тірольського повстання[ru], повстання Готтшіра[en] 1809 року й повстань в Італії, які, хоча й були придушені, віщували майбутні націоналістичні і антифранцузькі повстання.[20][21][22]
Після Шенбруннського миру Австрія стала союзником Франції, що було закріплено шлюбом Наполеона з австрійською принцесою Марією Луїзою.[23][13]
Мапа Європейських воюючих сторін, серпень 1813 р. Французька імперія та союзники Шоста коаліція та союзники
У війні шостої коаліції (березень 1813 ― травень 1814), іноді відомої в Німеччині як «Визвольна війна», коаліція з Австрії, Пруссії, Росії, Великої Британії, Португалії, Швеції, Іспанії та ряду німецьких держав завдала поразки Франції і відправила Наполеона у вигнання на Ельбу. Після катастрофічного вторгнення Франції в Росію в 1812 році, в якому вони були змушені підтримати Францію, Пруссія і Австрія приєдналися до Росії, Великої Британії, Швеції, Португалії та повстанців Іспанії, які вже перебували в стані війни з Францією.
В ході війни шостої коаліції відбулися великі битви під Лютценом[ru], Бауценом та Дрезденом. Ще більша битва під Лейпцигом (також відома як «Битва народів») стала найбільшим боєм в історії Європи до Першої світової війни. В кінцевому рахунку, невдачі Наполеона в Португалії, Іспанії та Росії виявилися насінням його поразки. Реорганізувавши свої армії, союзники витіснили Наполеона з Німеччини в 1813 році і вторглися до Франції в 1814 році. Союзники розгромили французькуу армію, зайняли Париж і змусили Наполеона зректися престолу і вирушити у вигнання. Французька монархія була відроджена союзниками, які передали владу спадкоємцеві династії Бурбонів в рамках Реставрації Бурбонів.
Однак на цьому Наполеонівські війни не закінчилися. Згодом Наполеон втік з полону і повернувся до влади у Франції, розв'язавши війну сьомої коаліції в 1815 році, поки не зазнав остаточної поразки.
1 березня 1815 року Наполеон разом з близько 1 000 солдатів старої гвардії, які були залишені йому у засланні як почесна варта, висадився на півдні Франції. З цим військом він вирушив на Париж. Уряд Франції висилав проти нього війська, але вони переходили на бік Наполеона. 13 березня Наполеон видав декрет про відновлення Імперії.
Стоденна війна ознаменувала період між поверненням Наполеона з вигнання в Париж і другою реставрацією короля Людовика XVIII. Період війни становив 110 днів. Війна сьомої коаліції включає кампанію Ватерлоо[24], Неаполітанську війну, а також ряд інших дрібних кампаній.[25]
Наполеон повернувся в той час, коли засідав Віденський конгрес. 13 березня, за сім днів до прибуття Наполеона в Париж, влада на конгресі оголосила його поза законом, а 25 березня Австрія, Пруссія, Росія та Велика Британія ― чотири великі держави і ключові члени сьомої коаліції ― зобов'язалися вивести на поле бою по 150 000 чоловік, щоб покласти край його правлінню. Це поклало початок останньому конфлікту в Наполеонівських війнах, поразці Наполеона в битві при Ватерлоо, другій реставрації французького королівства і постійним посиланням Наполеона на далекий острів Святої Єлени, де він помер в травні 1821 року.[26]
Friedrich Anton Wilhelm Miquel Friedrich Anton Wilhelm Miquel (24 Oktober 1811 – 23 Januari 1871 adalah seorang botanis Belanda. Dia lahir dekat 5 km dari perbatasan Jerman-Belanda. Ayah F.A.W. Miquel adalah seorang fisikawan Latin, tetapi pada akhirnya Friedrich bisa berbahasa Belanda tanpa aksen yang menyebabkan dia bisa diterima bekerja di pemerintahan Belanda.[1] Dia mengepalai kebun botani Rotterdam (1835–1846), Amsterdam (1846–1859) dan Utrecht (1859–1...
Bossel Gemeinde Burweg Wappen von Bossel Koordinaten: 53° 37′ N, 9° 15′ O53.6119099.255123Koordinaten: 53° 36′ 43″ N, 9° 15′ 18″ O Fläche: 2,9 km² Einwohner: 166 (2011) Bevölkerungsdichte: 57 Einwohner/km² Eingemeindung: 1. Juli 1972 Postleitzahl: 21709 Vorwahl: 04144 Bossel (Niedersachsen) Lage von Bossel in Niedersachsen Bossel (plattdeutsch Bossel) ist ein Ortsteil der Gemeinde Burweg im niedersächsischen...
Alex Pearce Informasi pribadiNama lengkap Alexander James PearceTanggal lahir 9 November 1988 (umur 35)Tempat lahir Wallingford, Inggris[1]Tinggi 620 ft 0 in (188,98 m)Posisi bermain BekInformasi klubKlub saat ini ReadingNomor 5Karier junior2001–2006 ReadingKarier senior*Tahun Tim Tampil (Gol)2006– Reading 110 (11)2007 → Northampton Town (pinjaman) 15 (1)2007–2008 → Bournemouth (pinjaman) 11 (0)2008 → Norwich City (pinjaman) 11 (0)2008 → Southampton (...
The following is a list of football stadiums in South Africa, ordered by capacity. Currently all stadiums with a capacity of 10,000 or more are included. # Image Stadium Capacity City Region Build Home Team 1 FNB Stadium 94,736 Johannesburg Gauteng 2009 South Africa national football team, Kaizer Chiefs FC 2 Ellis Park Stadium 62,567 1928 3 Odi Stadium 60,000 Mabopane 4 Mmabatho Stadium 59,000 Mahikeng North West 1981 Garankuwa United 5 Cape Town Stadium 55,000 Cape Town Western Cape 2009 Cap...
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (يوليو 2022) {{{اسم_الشاي}}} أوراق شاي ليدي جراي فنجان من الشاي ليدي جراي هو اسم مزيج الشاي المصنوع من الشاي الأسود. يتم تكريره بقشر البرتقال والليمون ونكهة خفيفة بزيت البرغ...
Komando Distrik Militer 0320Lambang Korem 031/WBDibentukTahun 2015Negara IndonesiaAliansiKorem 031/WBCabangTNI Angkatan DaratTipe unitKodimPeranSatuan TeritorialBagian dariKodam I/BBMarkasDumaiJulukanKodim 0320/DumaiPelindungTentara Nasional IndonesiaBaret H I J A U MaskotGajahTokohKomandanLetkol Arh. Hermansyah Tarigan, S.E.Kepala StafMayor Komando Distrik Militer 0320/Dumai atau Kodim 0320/Dumai adalah satuan teritorial yang berada di bawah komando dan kendali Korem 031/WB, K...
El Complejo de Esquí y Biatlón Laura (en ruso, Лыжно-биатлонный комплекс Лаура, Lyzhno-biatlonny kompleks Laura) es una estación de esquí en Krásnaya Poliana, Sochi (Rusia), sede de las competiciones de biatlón, esquí de fondo y combinada nórdica (pruebas de esquí de fondo) en los Juegos Olímpicos de 2014. Está ubicado en la ladera sur de las montañas de Psejako (a una altitud de 1400-1500 m s. n. m.), distrito de Adler, 90 km al este de Sochi, al norte...
Death of the Egyptian Ptolemaic ruler in 30 BC This article is about the death of Cleopatra VII in August 30 BC. For the painting by Juan Luna, see The Death of Cleopatra. Roman painting from the House of Giuseppe II, Pompeii, early 1st century AD, most likely depicting Cleopatra VII, wearing her royal diadem, consuming poison in an act of suicide, while her son Caesarion, also wearing a royal diadem, stands behind her[1][2] Part of a series onCleopatra VII Early life Death Ch...
Tabletop role-playing game publisher Fantasy Games UnlimitedFantasy Games Unlimited (FGU) logoFounded1975; 48 years agoFounderScott BizarCountry of originUnited StatesHeadquarters locationJericho, New YorkFiction genresGamesOfficial websitewww.fantasygamesunlimited.net Fantasy Games Unlimited (FGU) is a publishing house for tabletop and role-playing games. The company has no in-house design teams and relies on submitted material from outside talent.[1] History Founded in the summer of...
Scottish racing driver This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article may rely excessively on sources too closely associated with the subject, potentially preventing the article from being verifiable and neutral. Please help improve it by replacing them with more appropriate citations to reliable, independent, third-party sources. (October 2014) (Learn how and when to remove...
This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (July 2016) (Learn how and when to remove this template message) Fiske PlanetariumEstablished1975 (1975)Location2414 Regent Dr, Boulder, Colorado, U.S.Coordinates40°0′13″N 105°15′48″W / 40.00361°N 105.26333°W / 40.00361; -105.26333DirectorJohn KellerOwnerUniversity of Colo...
Festival for showcasing science and technology This article is about public festivals. For events at schools, see Science fair. Become a Neutron booth at the 2014 USA Science and Engineering Festival Audience and speaker at a Science Day event in Rust, Germany A science festival is a festival that showcases science and technology with a similar atmosphere to an arts or music festival, and that primarily targets the general public. These public engagement events can be varied, including lectur...
American diplomat (born 1929) Jack F. Matlock Jr.United States Ambassador to the Soviet UnionIn officeApril 6, 1987 – August 11, 1991PresidentRonald Reagan George H. W. BushPreceded byArthur A. HartmanSucceeded byRobert S. StraussUnited States Ambassador to CzechoslovakiaIn officeSeptember 28, 1981 – September 20, 1983PresidentRonald ReaganPreceded byFrancis J. MeehanSucceeded byWilliam H. Luers Personal detailsBornJack Foust Matlock Jr. (1929-10-01) October 1, 1929 (age...
Edmond Valléry Gressier (21 December 1813, Corbie – 1 November 1892) was a French lawyer, senator for Somme (and President of its General Council) and the Minister of Agriculture of France during the Franco-Prussian War.[1] References ^ French ministries 1700-1870. Rulers.org. Retrieved 2013-10-08. vteThird cabinet of Napoleon III (2 December 1852 - 17 July 1869)President of the Council of State François-Xavier Joseph de Casabianca Jules Baroche Eugène Rouher Gustave Rouland ...
British free-to-air television channel For other television-related uses, see Together § Television. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) A major contributor to this article appears to have a close connection with its subject. It may require cleanup to comply with Wikipedia's content policies, particularly neutral point of view. Please discuss further on the talk page. (Novemb...
Islamic meal eaten at dawn time during Ramadan An example of a Jordanian suhur table Part of a series onMeals Meals Suhur Breakfast Second breakfast Elevenses Brunch Lunch Tea Tiffin Dinner Supper Iftar Siu yeh Snack Combination meal Kids' meal Value meal Components and courses Full-course dinner Tasting menu Amuse-bouche Hors d'oeuvre Soup Entrée Roast Main course Salad Side dish Entremet Dessert Meal preparation Related concepts À la carte Banquet Buffet Cuisine list Drink Eating Food Gra...
Monumen Perdamaian Hiroshima (Genbaku Dome)Situs Warisan Dunia UNESCOKriteriaBudaya: viNomor identifikasi775Pengukuhan1996 (ke-18) Monumen Perdamaian Hiroshima atau dikenal sebagai Genbaku Dome (原爆ドームcode: ja is deprecated ) (Atomic Bomb Dome) adalah bangunan monumen yang terletak di pusat kota Hiroshima, Prefektur Hiroshima, Jepang. Monumen yang berupa sebagian gedung yang tersisa akibat ledakan bom atom merupakan salah satu Situs Warisan Dunia UNESCO sejak tahun 1996. Monumen...
Unsere Liebe Frau von der Immerwährenden Hilfe, eine der meistverbreiteten Marienikonen Unsere Liebe Frau (abgekürzt U.L.F., in Zusammenschreibungen Liebfrauen) ist eine Bezeichnung für Maria, die Mutter Jesu. Dabei hat Frau die alte Bedeutung „Herrin“ (frouwe war das Gegenstück zu frô „Herr“, vgl. Fronleichnam). Bei Liebfrauen oder Unserer Lieben Frauen ist keine Mehrzahl gemeint, es handelt sich vielmehr um einen alten Genitiv von Frau („Kirche unserer lieben Frau“). Der Ma...
artikel ini tidak memiliki pranala ke artikel lain. Tidak ada alasan yang diberikan. Bantu kami untuk mengembangkannya dengan memberikan pranala ke artikel lain secukupnya. (Pelajari cara dan kapan saatnya untuk menghapus pesan templat ini) Atlas I sistem peluncuran expendable (sekali pakai) Amerika, yang digunakan pada 1990-an untuk meluncurkan berbagai satelit yang berbeda. I dalam Atlas I dapat menyebabkan kebingungan, karena semua roket Atlas sebelumnya ditunjuk menggunakan huruf, berakhi...
.svg){kind=small}
_side_A.jpg)
